В моїй пам'яті День Перемоги закарбувався не загальноміськими урочистостями, які тепер доводиться відвідувати, і навіть не концертом опісля. Певна, що у великих містах відзначення цієї дати проводилося на високому рівні і раніше. Принаймні, так здавалося, особливо нам, сільським школярам. Тоді для нас ще не існувало Дня пам'яті та примирення, на груди ніхто не чіпляв маків із стрічок, а День Перемоги всі називали просто і невимушено – парад.
-Ай! – Оксана схопилися з лави у парку, куди тільки-но сіла, тримаючись за ліве стегно.
-Що таке? – запитав стурбовано Віталій, її молодий чоловік, підхоплюючись слідом.
Вони були знайомі всього кілька тижнів, тому кожна емоція половинки сприймалася особливо яскраво.
-Об щось укололася! – відповіла Оксана.
Обоє схилилися над лавочкою, досліджуючи місце, де дівчина могла вколотися.
Вулиця. Звичайна, сільська, довга. Тягнеться вервечкою не знати й куди. Тут народжувались і вмирали, справляли весілля і проводи, будувались і обробляли землю – жили. Але зараз це все відійшло в минуле: вулиця німує, а разом з нею німують і хати. Домовинна тиша охоплює подвір'я, де колись гралися діти, звідки люди вирушали в далеку дорогу, виходили на великий Шлях (траса Київ-Харків-Довжанський – прим. авт.) і потім повертались… Та чи повернеться хто тепер?
Чи уявляли ви коли-небудь, як можна знайти те, чого ніколи не втрачали, що завжди було поряд? Або те, до чого і доторкнутись не можна, але й заперечити факт існування теж ніяк. Ця історія про осінь – в природі і серед людей.
Пори року часто дивують нас контрастами, проте зазвичай для всіх приходять шаблонно – за календарем. Так з упевненістю скаже той, хто не відчував сезонні зміни підшкірно, хто не пропустив їх крізь себе, а обійшов узбіччям. Насправді ж, все починається раніше.
Світлана Григорівна – працівник культури. Одинока матір. Різдвяний вечір у неї був сповнений надій і клопотів. Тому скупившись, вона поспішала додому і вже мріяла про те, як вони з сином повезуть приготовлену кутю бабусі у інший кінець міста…
На сходинковому майданчику шостого поверху жінка обережно оминула згорбленого чолов’ягу у старезній шубі невідомо якого року випуску і підійшла до дверей своєї квартири. Аж тут:
Звичайна біла хатинка з облупленими давно не біленими стінами і такими ж вікнами за похиленим парканом не надто привертає увагу перехожих. Дехто може думає, що в ній давно ніхто не живе. Але сусіди знають, що у напівтемній залі біля столику проводить самотній, сповнені смутку дні старенька бабуся Ніна Гнатівна. На підвіконні квітує у ці дні величезним рожевим букетом «Рождественник», а на комоді – незмінне сімейне фото у золотистій рамці.
Так в загальному називають його всі, але навряд чи хтось достеменно знає, яку історію зберігає споруда і її власник. Якщо ж запитати у місцевих, де розташований будинок, в якому мешкає «Почесний громадянин міста Л.» – безпомилково вкажуть на відлюдний закуток неподалік річки. Там, куди веде кам’яна мощена бруківка, між швами якої поросло різнотрав’я, немов втілення химерної фантазії стоїть доволі нетипова архітектурна будова. Безумовно, найбільшу цікавість вона викликає у туристів, гостей і відвідувачів. А їх тут, судячи з усього, не бракує…
Моє село…Ти зустрічаєш мене різною. Я приходжу до тебе, покірно схиливши голову, принісши свої радощі, турботи й жалі. Нам в цей час не бракує гостинності: я щасливо крокую твоїми розхристаними вулицями, дихаю твоїм повітрям, достоту забуваючи про міське, розповідаю свої таємниці. Ти ж у відповідь слухняно підставляєш мені то свій щербатий асфальт, то бездоріжжя, дивуєш новинами, не беручи нічого взамін, віддаєш мені свою впевненість і спокій, безпричинно надихаєш на любов.
Людмилка збирається додому. Та йти додому дівчинці ох як не хочеться! Вона виходить з класу останньою. Додому увечері приходить тато і починається вечірній «концерт».
Ні-ні, тато у Людмилки хороший. Він веселий і дуже компанійський, доки не… вип’є. А коли вип’є становиться сердитим і злим. А п’є Людмилчин тато чи не щодня…
Ось і цього разу вона з острахом прислухається до вхідних дверей. На годиннику – за чверть шоста…
Ну що може відбуватися у звичайному собі селі? Хіба сусідки полаються за курку, що перелетіла через паркан та помідори понадкльовувала, а чи молодики у клубі увечері поб’ються!
А тут трапилося таке! Але цьому «таке», передувала дуже давня історія. Жили поряд старезний дід та одна хороша сім’я – Іван і Тетяна. І ото як дід зібрався помирати, покликав він до себе сусідів, і передав їм у спадок свою хатину. Хатина не найкраща, але й жити у ній можна – цегляна 1965 року побудови. Сказав:
вологість:
тиск:
вітер:
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
| 1 День архітектора України. День слідчого. День працівників кооперації. День військово-морських сил України ЗСУ (перша неділя липня). День працівників морського та річкового флоту (перша неділя липня)
| 2 Міжнародний день спортивного журналіста
| 3 | 4 День судового експерта
| 5 | 6 | 7 День працівника природно-заповідної справи України. Різдво Іоанна Предтечі
|
| 8 День рибалки (друга неділя липня)
| 9 | 10 | 11 | 12 День фотографа. День стюарда. День святих апостолів Петра і Павла
| 13 | 14 |
| 15 День українських миротворців. День працівників металургійної та гірничодобувної промисловості (третя неділя липня)
| 16 День бухгалтера України
| 17 День етнографа
| 18 | 19 | 20 Міжнародний день шахів
| 21 |
| 22 | 23 | 24 | 25 | 26 День парашутиста
| 27 День системного адміністратора (остання п'ятниця липня)
| 28 День PR-спеціаліста
|
| 29 День працівника торгівлі (остання неділя липня). День металурга (третя неділя липня). День Сил спеціальних операцій
| 30 | 31 |
Минулого тижня під час години запитань до Уряду у Верховній Раді України Віце-прем’єр-міністр – Міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко презентував нову модель адміністративно-територіального устрою, - пише портал «Децентралізація».
Чихуахуа Чудо Міллі (Miracle Milly) потрапила в Книгу рекордів Гіннесса ... тричі! Спочатку вона була визнана найменшим цуценям в світі, потім найменшою собачкою з нині існуючих.
Захист прав споживачів – безпосередня відповідальність Міністерства юстиції та Уряду. Тому Мін’юст разом з Урядом робить все можливе, аби громадяни отримували якісні комунальні послуги, а плата за них була справедливою. На цьому наголосив Міністр юстиції України Павло Петренко, - пише Урядовий портал.
