Немає в Смерті вороття,

А в хмурій Тиші - відголосся.

З птахами в мріях я літав,

Та що бажав , те не збулося.

Читати далі...

 Спочатку серпик на чорному небі, був ледь-ледь помітним. Було таке відчуття, що його зовсім не має у безодні темної, безмежної порожнечі. Зовсім неосяжній у людському вимірі. Тихо постоявши, вдивляючись у наче щойно зораний чорний безживний степ, ніби відчуваєш, що щось таки забилося, заворушилось, задихало…

Спочатку то була малесенька мурашка, що заснула під грудочкою найродючішого чорнозему. Їй було там так тепло й затишно! Її ніхто не бачив. Не чув. Вона існувала, мов незрозумілий феномен для мене у цілому світі дивовиж і фантазій. Вона вбирала всі корисні властивості від неньки, які потрібні для її крихітної життєдіяльності.

А тим часом зростаючий місяченько грайливо забавлявся у небі, час від часу тихо заколисуючи сам себе. Але кожен його подих утворював нові родимки, кожен погляд формував пам’ять, кожний дотик придумував образ, а кожен звук виліплював характер.

Читати далі...

ПриносИвся в клена вже берет,

Подалося літо за лаштунки,

Продавала осінь секонд-хенд

За жагучі і терпкі цілунки. 

Від хустинок,плахт і покривал -

Жовтих, пломенистих, златотканих -

Роздавала осінь весь квартал

Для найближчих,рідних і коханих.

Читати далі...

Готова посперечатися, що ви говорили цю фразу, як мінімум, кілька разів у своєму житті, але часом у дуже важливі моменти. Я б навіть сказала, у вирішальні. Ось зізнайтеся, як часто ви вимовляли «Я не зможу» стосовно того, що навіть не пробували зробити? Це повинно припинитися. Негайно.

Читати далі...

Сьогодні одяглася тепліше і милуючись сонечком та останніми квітами, не поспішаючи йшла на роботу. Думок в голові, як в решеті насіння.

Чомусь згадалась баба Сонька, материна рідна тітка і її плюшка, ні, не та солоденька до чаю, а та, що була модньою на селі навесні та восени у 50-х - 70-х роках минулого століття.

Читати далі...

Бідним бути погано. Але до бідності звикаєш і чогось чекаєш. Що все само собою зміниться, якось налагодиться і з’являться кошти. Ось так одна жінка на початку дев’яностих потроху звикла до бідності.

Читати далі...

Човняр перевозив мандрівника на інший берег.

Подорожній зауважив, що на веслах були написи. На одному веслі було написано: «Думай», а на другому: «Роби»

— Цікаві у тебе весла, — сказав мандрівник. – А навіщо?

Читати далі...

На березі однієї великої ріки жив рибалка зі своєю сім’єю. Колись його справи йшли добре, але ті часи залишилися в минулому. Тепер річка приносила все менше риби, сітки старіли і, оскільки новий човен купити не було за що, рибалці доводилося мало не кожен день починати з його лагодження.

Читати далі...

Зникає річка якось невпопад –
Уже хіба що жабі по коліна!
А в кабінетах – кави аромат :
На каві, як «на голці», Україна.

Читати далі...

Перед смертю батько сказав своєму єдиному синові: “Ось годинник, який мені подарував твій дідусь. Йому майже 200 років. Перш ніж я дам його тобі, сходи у ювелірний магазин у центрі міста. Скажи їм, що я хочу продати його, і подивись, скільки вони тобі за нього запропонують”.

Читати далі...