ukenru

Борг

borg 03102018Світлана Григорівна – працівник культури. Одинока матір. Різдвяний вечір у неї був сповнений надій і клопотів. Тому скупившись, вона поспішала додому і вже мріяла про те, як вони з сином повезуть приготовлену кутю бабусі у інший кінець міста… 

На сходинковому майданчику шостого поверху жінка обережно оминула згорбленого чолов’ягу у старезній шубі невідомо якого року випуску і підійшла до дверей своєї квартири. Аж тут:

- Жіночко, - обізвався незнайомець. – Ви з цієї квартири?

Світлана Григорівна насторожено обернулася.

- А що? – відповіла питанням на питання.

- Тоді я до вас… - сказав незнайомець.

Його старече, помережане зморшками обличчя недужого чоловіка розтяглося у беззубій гримасі усмішки. Очі під товстими скельцями окулярів волого зблиснули.

- Я вас не знаю, - відповіла Світлана Григорівна. - Хто ви?

- Доцю, - обізвався чоловік. – Я – твій батько, пам’ятаєш?

- Батька я не бачила з дитинства, - відрізала жінка. – Звідки я знаю, хто ви?

- Та ось же, - чоловік почав длубатися у внутрішній кишені верхнього одягу. – Ось.

Він видобув перегорнуту у кількох місцях чорно-білу фотокартку.

- Ось!

Світлана Григорівна обережно зиркнула на знімок у тремтячих раках чоловіка. Вона впізнала цей знімок. Вірніше його обірвану копію, яка зберігалася у її родинному альбомі. Тільки на її фотографії маленька дівчинка Світланка тримає в руках пухнастого зайця, а зліва з-за обірваної частини стирчить чиясь рука з манжетом сорочки скріплений запонкою. То мати, нині покійниця колись постаралася, намагаючись вирвати, викреслити з життя бодай найменшу згадку про того, кого вона вважала найбільшою помилкою свого життя…

Тут фотографія була цілою. На ній виднівся імпозантний молодий чоловік з досить довгим волоссям, що продовжувалося бакенбардами на щоках і двома стрічками чорних вусів аж на підборіддя. Світлана Григорівна вагалася, вдивляючись у старече лице незнайомця. Вусів у нього не було, бакенбардів теж… Втім збляклі риси нагадували молодика з фотокартки.

- Що ж, заходьте, - сухо сказала жінка і відчинила двері до квартири.

Назустріч вискочив дванадцятирічний хлопчак, але завмер на півдорозі до матері, пильно вдивляючись у дідугана, який сунув за нею.

- Здрастуй, - прохрипів незнайомець. – Твій?! – звернувся до Світлани.

- Так, син, - відповіла та.

- Онук, - розплівся у гримасі беззубої усмішки дідуган. – Як звати?

- Сашком, - відповіла Світлана.

- Як мене. Не очікував. Спасибі, доню, що назвала онука в мою честь, - сказав.

- Так співпало, - повідомила Світлана. – Батько у нього теж був Олександром.

- Загинув? - поцікавився дід.

- Розійшлися. Працює он, через дорогу, - повідомила Світлана. – Мало не вікна у вікна.

Він, важко крекчучи зняв поношену шубу. Під нею виявився такий же поношений піджак, а під ним – светр дев’яностих років минулого століття.

Світлана запросила батька на кухню. Заходилася біля плити. Розігріла страву, насипала, подала на стіл.

- Сашо, іди їсти! – гукнула сина.

- Я не голодний, - пролунало у відповідь із зали.

Світлана не наполягала. Вона сама не могла ще прийти до тями від такої зустрічі.

Сіла навпроти батька. Той жадібно сьорбав паруючий борщ, підставляючи під ложку, що тремтіла в руці, скибку білого хліба, щоб не обляпатися. На неголеній бороді блищала смужка капусти зі страви… Світлана відвела очі.

Батько доїв. Пригостився узваром. Потім зітхнув і промовив:

- Добре ти живеш, доню. Квартира, син і все таке…

Світлана слухала мовчки.

- А я на старості літ загинаюся. Живу у нетопленій щитай хаті у селі… Дніпропетровська область. Сам. Ні жінки, ні якої рідної душі поряд. Важко дуже… Іноді сидиш увечері біля вікна – вити хочеться… Та воно все б нічого, якби не хвороба. Причепилася карцинома – рак горла по простому. Ні грошей, ні допомоги чекати нізвідки, то може б ти виділила рідному батькові тисяч десять, га?!

Світлану, наче хто окропом ошпарив.

- Та де ж я такі гроші візьму? – розсердилася вона. – Живу від зарплати до зарплати. Кожну копійку розтягую. Сашкові он треба на зиму взуття купити – півзими пройшло, а він досі в кросівках стрибає…  

- А може б позичила у кого? – з надією у голосі прохрипів батько. – Ти ж знаєш, хвороба не жде…

- З якого дива? – вигукнула Світлана роздратовано. – Де ти був, коли я малою чекала, мріяла з тобою зустрітися. Листи навіть писала у село… А тепер!

- А ти не знаєш, - раптом хрипко обізвався батько. – Не знаєш, як я аліменти щомісяця на тебе виплачував? Не знаєш?! Ось, - він схопився на ноги, пошкутильгав у вітальню, довго шарудів одягом. Тоді повернувся задихавшись, зі свистом у грудях. – Ось, - почав розгортати якісь квитанції. – Тут усе, усе до копійки написано. За всі роки, всі перерахування. Близько п’ятдесяти тисяч!!! Невже не можна рідному батькові, хоч п’яту частину боргу повернути?! Ти – дочка називається. Недужу людину коліном під зад – іди, батьку, подихай у нетопленій хаті!!!

Чолов’яга задихався від злості.

- А здохну – перша примчиш спадок оформляти! У-у-у, вродиться ж отаке.

Світлана дивилася на батька з превеликим здивуванням.

А той, зібгавши папірці у жмут вискочив з кухні і почав, гучно клянучи доньку, одягатися. Потім гучно гупнув дверима…

Втім, у Світлани не було жодного бажання його проводжати чи наздоганяти. В грудях закипала давня образа. А ще – на очах бриніли сльози…

Олександр МІЩЕНКО.

Погода

Погода

Курс валют

Календар

Лютий, 2020
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456
іменини Ксенії (Оксани)
789
101112
Трьох святителів: Василя Великого, Григорія Богослова, Іоанна Златоуста
1314
День Святого Валентина (День Закоханих)
15
Стрітення Господнє (Зимобор)
16
Масниці (Масляна)
17181920
День Героїв "Небесної сотні"
21
День Рідної мови
2223
242526272829 
  • Станьте одним із 4 000 передплатників. Газета «Лубенщина» завжди з вами
  • Передплати газету лубенщина лише за 15,50
  • "Лубенщина" у форматі PDF - вигідно і зручно!
  • Як подати оголошення на сайті газети "Лубенщина"
  • Допоможіть своєму клієнту знайти вас! Додайте інформацію про вашу організацію в Довідник підприємств!

Україна і Світ

В Україні масово закриваються пункти прийому вторсировини: експерт назвав причину

punkt 21022020У цій ситуації не працює пряма економіка, вважає фахівець.

Детальніше...

Відомий луцький лікар безкоштовно оперуватиме онкохворих

petrovskii 19022020Директор і головний лікар МЦ «Боголюби» Вадим Петровський пообіцяв щомісяця проводити абсолютно безкоштовне оперативне лікування двох онкохворих пацієнтів.

Детальніше...

ЧЕКАЛИ 55, НАТОМІСТЬ ВЕСІЛЬНИЙ МАРШ ПРОЛУНАВ ДЛЯ 62 ПАР – ДЕНЬ ЗАКОХАНИХ НА ПОЛТАВЩИНІ

paru 18022020 2Невимовне щастя – знайти свою половинку серед мільйонів людей, адже усвідомлення того, що ти надихаєш – окриляє і захоплює.

Детальніше...

Замовити рекламу

Автомагазин Автогалактика

Видавництво Лубни

Контакти

  • Адреса: 37500, м. Лубни, проспект Володимирський, 43 (вхід з двору), 2-й поверх.
  • Телефон: +38(05361)61651
  • Телефон: +38(05361)74556
  • E-Mail: Lubenschina@ukr.net

Телефони

  • Директор підприємства (редактор) (05361) 6-11-20, (05361) 6-14-58, 063-607-88-24
  • Журналіст (05361) 6-14-68
  • Головний бухгалтер (менеджер з реклами) (05361) 6-16-51, 050-261-96-96
  • Оператори комп’ютерної верстки (05361) 7-45-56

Інформація

  • - Директор підприємства (редактор): Олександр Міщенко
  • - Індекси 61247. 61501. 61502
  • - Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації ПЛ 1240-497ПР

Угода

  • - За точність викладених фактів відповідальність несе автор
  • - За зміст та достовірність інформації у рекламі відповідальність несе рекламодавець
  • - Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій
  • - Редакція залишає за собою право скорочувати матеріали
© 2018 Газета Лубенщина. Всі права захищені.

Карта сайта

Пошук по сайту