ukenru

Борг

borg 03102018Світлана Григорівна – працівник культури. Одинока матір. Різдвяний вечір у неї був сповнений надій і клопотів. Тому скупившись, вона поспішала додому і вже мріяла про те, як вони з сином повезуть приготовлену кутю бабусі у інший кінець міста… 

На сходинковому майданчику шостого поверху жінка обережно оминула згорбленого чолов’ягу у старезній шубі невідомо якого року випуску і підійшла до дверей своєї квартири. Аж тут:

- Жіночко, - обізвався незнайомець. – Ви з цієї квартири?

Світлана Григорівна насторожено обернулася.

- А що? – відповіла питанням на питання.

- Тоді я до вас… - сказав незнайомець.

Його старече, помережане зморшками обличчя недужого чоловіка розтяглося у беззубій гримасі усмішки. Очі під товстими скельцями окулярів волого зблиснули.

- Я вас не знаю, - відповіла Світлана Григорівна. - Хто ви?

- Доцю, - обізвався чоловік. – Я – твій батько, пам’ятаєш?

- Батька я не бачила з дитинства, - відрізала жінка. – Звідки я знаю, хто ви?

- Та ось же, - чоловік почав длубатися у внутрішній кишені верхнього одягу. – Ось.

Він видобув перегорнуту у кількох місцях чорно-білу фотокартку.

- Ось!

Світлана Григорівна обережно зиркнула на знімок у тремтячих раках чоловіка. Вона впізнала цей знімок. Вірніше його обірвану копію, яка зберігалася у її родинному альбомі. Тільки на її фотографії маленька дівчинка Світланка тримає в руках пухнастого зайця, а зліва з-за обірваної частини стирчить чиясь рука з манжетом сорочки скріплений запонкою. То мати, нині покійниця колись постаралася, намагаючись вирвати, викреслити з життя бодай найменшу згадку про того, кого вона вважала найбільшою помилкою свого життя…

Тут фотографія була цілою. На ній виднівся імпозантний молодий чоловік з досить довгим волоссям, що продовжувалося бакенбардами на щоках і двома стрічками чорних вусів аж на підборіддя. Світлана Григорівна вагалася, вдивляючись у старече лице незнайомця. Вусів у нього не було, бакенбардів теж… Втім збляклі риси нагадували молодика з фотокартки.

- Що ж, заходьте, - сухо сказала жінка і відчинила двері до квартири.

Назустріч вискочив дванадцятирічний хлопчак, але завмер на півдорозі до матері, пильно вдивляючись у дідугана, який сунув за нею.

- Здрастуй, - прохрипів незнайомець. – Твій?! – звернувся до Світлани.

- Так, син, - відповіла та.

- Онук, - розплівся у гримасі беззубої усмішки дідуган. – Як звати?

- Сашком, - відповіла Світлана.

- Як мене. Не очікував. Спасибі, доню, що назвала онука в мою честь, - сказав.

- Так співпало, - повідомила Світлана. – Батько у нього теж був Олександром.

- Загинув? - поцікавився дід.

- Розійшлися. Працює он, через дорогу, - повідомила Світлана. – Мало не вікна у вікна.

Він, важко крекчучи зняв поношену шубу. Під нею виявився такий же поношений піджак, а під ним – светр дев’яностих років минулого століття.

Світлана запросила батька на кухню. Заходилася біля плити. Розігріла страву, насипала, подала на стіл.

- Сашо, іди їсти! – гукнула сина.

- Я не голодний, - пролунало у відповідь із зали.

Світлана не наполягала. Вона сама не могла ще прийти до тями від такої зустрічі.

Сіла навпроти батька. Той жадібно сьорбав паруючий борщ, підставляючи під ложку, що тремтіла в руці, скибку білого хліба, щоб не обляпатися. На неголеній бороді блищала смужка капусти зі страви… Світлана відвела очі.

Батько доїв. Пригостився узваром. Потім зітхнув і промовив:

- Добре ти живеш, доню. Квартира, син і все таке…

Світлана слухала мовчки.

- А я на старості літ загинаюся. Живу у нетопленій щитай хаті у селі… Дніпропетровська область. Сам. Ні жінки, ні якої рідної душі поряд. Важко дуже… Іноді сидиш увечері біля вікна – вити хочеться… Та воно все б нічого, якби не хвороба. Причепилася карцинома – рак горла по простому. Ні грошей, ні допомоги чекати нізвідки, то може б ти виділила рідному батькові тисяч десять, га?!

Світлану, наче хто окропом ошпарив.

- Та де ж я такі гроші візьму? – розсердилася вона. – Живу від зарплати до зарплати. Кожну копійку розтягую. Сашкові он треба на зиму взуття купити – півзими пройшло, а він досі в кросівках стрибає…  

- А може б позичила у кого? – з надією у голосі прохрипів батько. – Ти ж знаєш, хвороба не жде…

- З якого дива? – вигукнула Світлана роздратовано. – Де ти був, коли я малою чекала, мріяла з тобою зустрітися. Листи навіть писала у село… А тепер!

- А ти не знаєш, - раптом хрипко обізвався батько. – Не знаєш, як я аліменти щомісяця на тебе виплачував? Не знаєш?! Ось, - він схопився на ноги, пошкутильгав у вітальню, довго шарудів одягом. Тоді повернувся задихавшись, зі свистом у грудях. – Ось, - почав розгортати якісь квитанції. – Тут усе, усе до копійки написано. За всі роки, всі перерахування. Близько п’ятдесяти тисяч!!! Невже не можна рідному батькові, хоч п’яту частину боргу повернути?! Ти – дочка називається. Недужу людину коліном під зад – іди, батьку, подихай у нетопленій хаті!!!

Чолов’яга задихався від злості.

- А здохну – перша примчиш спадок оформляти! У-у-у, вродиться ж отаке.

Світлана дивилася на батька з превеликим здивуванням.

А той, зібгавши папірці у жмут вискочив з кухні і почав, гучно клянучи доньку, одягатися. Потім гучно гупнув дверима…

Втім, у Світлани не було жодного бажання його проводжати чи наздоганяти. В грудях закипала давня образа. А ще – на очах бриніли сльози…

Олександр МІЩЕНКО.

Погода

Погода

Курс валют

Календар

Травень, 2020
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1
Свято весни і праці. День батяра (у Львові)
23
456
свято Юрія (Георгія Побідоносця)
78
День пам'яті та примирення
910
День матері
1112131415
Міжнародний день сім'ї
1617
18
Міжнародний день музеїв. Іменини Ірини
192021
Апостола Іоанна Богослова. День вишиванки
22
Святителя Миколи Чудотворця (Літнього Миколи)
2324
Рівноапостольних Кирила і Мефодія
25262728
Вознесіння Господнє
293031
всесвітній день блондинок
  • Станьте одним із 4 000 передплатників. Газета «Лубенщина» завжди з вами
  • Передплати газету лубенщина лише за 15,50
  • "Лубенщина" у форматі PDF - вигідно і зручно!
  • Як подати оголошення на сайті газети "Лубенщина"
  • Допоможіть своєму клієнту знайти вас! Додайте інформацію про вашу організацію в Довідник підприємств!

Україна і Світ

Як в Україні змінили правила прописки (документи, штрафи)

pasport 28052020Кабмін розглянув проєкт постанови «Про внесення змін до Правил реєстрації місця проживання» під час засідання в середу, 27 травня.

Це рішення опублікував у Telegram нардеп Олексій Гончаренко, інформує Твоя Україна.

Детальніше...

Укрзалізниця відкрила продаж квитків ще на дев'ять поїздів

poisd 27052020Укрзалізниця відкрила продаж квитків ще на 9 поїздів далекого сполучення, які відправляться в рейси з 1 червня. Про це УНН повідомляє з посиланням на пресслужбу Укрзалізниці.

Детальніше...

В оселях українців цьогоріч сталося понад 13 тисяч пожеж - ДСНС

pozeza 26052020З початку 2020 року в Україні сталося понад 13 тисяч пожеж у житловому секторі, вогонь забрав більш ніж 800 життів.

Детальніше...

Замовити рекламу

Автомагазин Автогалактика

Видавництво Лубни

Контакти

  • Адреса: 37500, м. Лубни, проспект Володимирський, 43 (вхід з двору), 2-й поверх.
  • Телефон: +38(05361)61651
  • Телефон: +38(05361)74556
  • E-Mail: Lubenschina@ukr.net

Телефони

  • Директор підприємства (редактор) (05361) 6-11-20, (05361) 6-14-58, 063-607-88-24
  • Журналіст (05361) 6-14-68
  • Головний бухгалтер (менеджер з реклами) (05361) 6-16-51, 050-261-96-96
  • Оператори комп’ютерної верстки (05361) 7-45-56

Інформація

  • - Директор підприємства (редактор): Олександр Міщенко
  • - Індекси 61247. 61501. 61502
  • - Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації ПЛ 1240-497ПР

Угода

  • - За точність викладених фактів відповідальність несе автор
  • - За зміст та достовірність інформації у рекламі відповідальність несе рекламодавець
  • - Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій
  • - Редакція залишає за собою право скорочувати матеріали
  • - При використанні, або копіюванні матеріалів з сайту, посилання на сайт газети "Лубенщина" - обов'язкове!
© 2018 Газета Лубенщина. Всі права захищені.

Карта сайта | Політика конфіденційності

Пошук по сайту