ukenru

Сирота

syrota 03102018Звичайна біла хатинка з облупленими давно не біленими стінами і такими ж вікнами за похиленим парканом не надто привертає увагу перехожих. Дехто може думає, що в ній давно ніхто не живе. Але сусіди знають, що у напівтемній залі біля столику проводить самотній, сповнені смутку дні старенька бабуся Ніна Гнатівна. На підвіконні квітує у ці дні величезним рожевим букетом «Рождественник», а на комоді – незмінне сімейне фото у золотистій рамці.

На ньому – молода, закохана пара – він і вона з симпатичним дівчам років шести і хлопчиком-підлітком. І напис «Гурзуф – 1974 рік». Скільки часу минуло з тої пори? Ніна Гнатівна загинає неслухняні пальці на лівій руці, щоб порахувати. Довго дивиться на них, важко брижачи помережаний зморшками лоб. Це – наслідки минулорічного інсульту.

Так, колись вона була молода і щаслива. Мріяла вирватися подалі з Лубен, побачити світу. І таки вирвалася. Побувала поваром-коком на пасажирських суднах далеко від України. Кілька разів обійшла довкола берегів Європу. Потім зустріла свого коханого. Побралися і повернулися жити у Лубни.

«Така вже видно доля!» - зітхає Ніна Гнатівна. Тут працювала у сфері харчування. Була на хорошому рахунку. Народилися діти. Син – любив техніку. Тому весь час пропадав з батьком у гаражі. Там щось майстрував, клепав, крутив гайки. Приходив додому замурзаний і веселий. «Інженер росте!» - пророкував батько. Він теж придбав для сім’ї на початку восьмидесятих потриманого «Запорожця» і дуже ним гордився. Якби ж то знаття тоді, яке горе принесе те авто у їхню сім’ю. А сталося так, що Сергій вирішив проїхатися з друзями до Полтави. Неодноразово брав авто у батька, мав водійські права… Та того погожого літнього вечора матері чомусь не спалося. Вже й північ минула, а 23-річного сина не було вдома. Вона всі очі видивилася на порожню, безлюдну вулицю. Про мобільні телефони тоді ще й не чули. Тож довелося чекати ранку. А вже, коли розвиднілося зі страхом у душі попросилася на прохідній сусіднього підприємства зателефонувати до ДАІ. Там і дізналася страшну новину – трапилася аварія. Є загиблий. Ним виявився водій легкового авто – її син. Інші відбулися тілесними ушкодженнями.

Ніна Гнатівна зітхає і переводить погляд на усміхненого чоловіка. Він невдовзі помер від серцевого нападу. Причому ні з того, ні з сього. Сидів, дивився телевізор. Потім схопився на ноги, скрикнув, взявся за серце, зблід і опустився на підлогу. Доки приїхала «швидка» уже й посинів. Залишилися вони з донькою самі. Марина якраз у 10 клас пішла. Важко було Ніні Гнатівні дочку піднімати. Та вірила: ось закінчить школу, технікум. А там, може, заміж вийде. То буде легше. Та і їй біля молодої сім’ї місце знайдеться. Сама ще була при силі. Тож онуків мріяла няньчити. І все ніби збулося, як мріялося. Донька здобула освіту, вийшла заміж, народилися онуки. От тільки матір вона відвідувала зовсім нечасто. Хоч і жила на сусідній вулиці. А все якось не виходило. Спочатку діти маленькі, потім – з розвалом Радянського Союзу і вона, й чоловік втратили роботу. Почали перебиватися випадковими заробітками. Спробували підприємництво – торгівля не пішла. З’явилися величезні борги. Тільки-но з боргами розрахувалися – нова біда – старший син потрапив у  погану компанію, почав вживати наркотики. Скільки бабця сліз виплакала, благаючи онука не вживати те прокляте зілля. А він іще й у неї на городі в затишному місці насіяв маку… Умовляла, просила – все без толку. А коли Ніна Гнатівна вирвала ту пошесть – уперше підняв на неї руку. Довго носила старенька, але ще міцна бабця ті синяки. До міліції не зверталася. Соромно було на рідного онука до правоохоронних органів заявляти. Але відтоді затямила – з ним краще поводитися ладком. Все одно не виходило… Приходив, вигрібав останні гроші з копійчаної пенсії і зникав. Дочка кляла матір: «Я ж казала тобі – грошей йому не давати!» А як не даси, коли хлопець виріс нівроку, у півтора рази вищий за бабцю? Штовхне лише легенько, то вона вже на ліжко і відлетіла.

Так тривало з п’ять років. А тоді раптово узимку зателефонувала на сотовий старенькій дочка – нема Сергійка (онука Сергійком звали, як діда). Що ж таке? Помер від передозу. Він і так останнім часом ходив весь чорний і худий, наче та скіпка. Лишилася у бабці лише онука. Вона до Києва подалася на навчання. Приїздила рідко, та й то, щоб у бабусечки грошей узяти. Ніна Гнатівна і тому була рада. Дівчина теж нівроку виявилася висока, статна. Завжди нафарбована, губки качечкою, волосся у довгий хвіст на потилиці стягнуте. Хай там яка зима у коротенькій міні-спідничці, тоненьких колготах. Прийде – труситься вся – і без шапки! Ніна Гнатівна каже, хоч капюшон на голову накинь! Ні. Обкрутнулася та й згадуй як звали! Нині мешкає десь у Польщі – на заробітках.

Сидить бабця самотою і у замурзане вікно дивиться. Помити б, сил немає. Поштарка – єдина жива душа, що її раз на місяць відвідує. Знає – стукати треба довго і наполегливо, поки таки Ніна Гнатівна своїми немічними ногами до дверей дочовгає.

Середніх років жіночка швидко відрахує пенсію, а потім ніби ненароком скаже: «Може б вам у соціальну службу звернутися чи у будинок для пристарілих?»

- Та як же я звернуся, коли у мене дочка за п’ятсот метрів живе? – зітхає Ніна Гнатівна. – Я ж ніби і не самотня… А при живих дітях – сирота сиротою. Ні словом немає з ким перекинутися, ні допомоги нізвідки чекати. Помру, то й не помітять… Може через місяць знайдуть.

Вона скрушно зітхає…

А скільки їх таких вимушених сиріт при живих дітях є! Навіть уявити важко…

Дивиться Ніна Гнатівна на незмінне сімейне фото у золотистій рамці на комоді.

На ньому – молода, закохана пара – він і вона з симпатичним дівчам років шести і хлопчиком-підлітком. І напис «Гурзуф – 1974 рік»...

Олександр МІЩЕНКО.

Погода

Погода

Курс валют

Календар

Травень, 2020
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1
Свято весни і праці. День батяра (у Львові)
23
456
свято Юрія (Георгія Побідоносця)
78
День пам'яті та примирення
910
День матері
1112131415
Міжнародний день сім'ї
1617
18
Міжнародний день музеїв. Іменини Ірини
192021
Апостола Іоанна Богослова. День вишиванки
22
Святителя Миколи Чудотворця (Літнього Миколи)
2324
Рівноапостольних Кирила і Мефодія
25262728
Вознесіння Господнє
293031
всесвітній день блондинок
  • Станьте одним із 4 000 передплатників. Газета «Лубенщина» завжди з вами
  • Передплати газету лубенщина лише за 15,50
  • "Лубенщина" у форматі PDF - вигідно і зручно!
  • Як подати оголошення на сайті газети "Лубенщина"
  • Допоможіть своєму клієнту знайти вас! Додайте інформацію про вашу організацію в Довідник підприємств!

Україна і Світ

Як в Україні змінили правила прописки (документи, штрафи)

pasport 28052020Кабмін розглянув проєкт постанови «Про внесення змін до Правил реєстрації місця проживання» під час засідання в середу, 27 травня.

Це рішення опублікував у Telegram нардеп Олексій Гончаренко, інформує Твоя Україна.

Детальніше...

Укрзалізниця відкрила продаж квитків ще на дев'ять поїздів

poisd 27052020Укрзалізниця відкрила продаж квитків ще на 9 поїздів далекого сполучення, які відправляться в рейси з 1 червня. Про це УНН повідомляє з посиланням на пресслужбу Укрзалізниці.

Детальніше...

В оселях українців цьогоріч сталося понад 13 тисяч пожеж - ДСНС

pozeza 26052020З початку 2020 року в Україні сталося понад 13 тисяч пожеж у житловому секторі, вогонь забрав більш ніж 800 життів.

Детальніше...

Замовити рекламу

Автомагазин Автогалактика

Видавництво Лубни

Контакти

  • Адреса: 37500, м. Лубни, проспект Володимирський, 43 (вхід з двору), 2-й поверх.
  • Телефон: +38(05361)61651
  • Телефон: +38(05361)74556
  • E-Mail: Lubenschina@ukr.net

Телефони

  • Директор підприємства (редактор) (05361) 6-11-20, (05361) 6-14-58, 063-607-88-24
  • Журналіст (05361) 6-14-68
  • Головний бухгалтер (менеджер з реклами) (05361) 6-16-51, 050-261-96-96
  • Оператори комп’ютерної верстки (05361) 7-45-56

Інформація

  • - Директор підприємства (редактор): Олександр Міщенко
  • - Індекси 61247. 61501. 61502
  • - Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації ПЛ 1240-497ПР

Угода

  • - За точність викладених фактів відповідальність несе автор
  • - За зміст та достовірність інформації у рекламі відповідальність несе рекламодавець
  • - Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій
  • - Редакція залишає за собою право скорочувати матеріали
  • - При використанні, або копіюванні матеріалів з сайту, посилання на сайт газети "Лубенщина" - обов'язкове!
© 2018 Газета Лубенщина. Всі права захищені.

Карта сайта | Політика конфіденційності

Пошук по сайту