ukenru

Сирота

syrota 03102018Звичайна біла хатинка з облупленими давно не біленими стінами і такими ж вікнами за похиленим парканом не надто привертає увагу перехожих. Дехто може думає, що в ній давно ніхто не живе. Але сусіди знають, що у напівтемній залі біля столику проводить самотній, сповнені смутку дні старенька бабуся Ніна Гнатівна. На підвіконні квітує у ці дні величезним рожевим букетом «Рождественник», а на комоді – незмінне сімейне фото у золотистій рамці.

На ньому – молода, закохана пара – він і вона з симпатичним дівчам років шести і хлопчиком-підлітком. І напис «Гурзуф – 1974 рік». Скільки часу минуло з тої пори? Ніна Гнатівна загинає неслухняні пальці на лівій руці, щоб порахувати. Довго дивиться на них, важко брижачи помережаний зморшками лоб. Це – наслідки минулорічного інсульту.

Так, колись вона була молода і щаслива. Мріяла вирватися подалі з Лубен, побачити світу. І таки вирвалася. Побувала поваром-коком на пасажирських суднах далеко від України. Кілька разів обійшла довкола берегів Європу. Потім зустріла свого коханого. Побралися і повернулися жити у Лубни.

«Така вже видно доля!» - зітхає Ніна Гнатівна. Тут працювала у сфері харчування. Була на хорошому рахунку. Народилися діти. Син – любив техніку. Тому весь час пропадав з батьком у гаражі. Там щось майстрував, клепав, крутив гайки. Приходив додому замурзаний і веселий. «Інженер росте!» - пророкував батько. Він теж придбав для сім’ї на початку восьмидесятих потриманого «Запорожця» і дуже ним гордився. Якби ж то знаття тоді, яке горе принесе те авто у їхню сім’ю. А сталося так, що Сергій вирішив проїхатися з друзями до Полтави. Неодноразово брав авто у батька, мав водійські права… Та того погожого літнього вечора матері чомусь не спалося. Вже й північ минула, а 23-річного сина не було вдома. Вона всі очі видивилася на порожню, безлюдну вулицю. Про мобільні телефони тоді ще й не чули. Тож довелося чекати ранку. А вже, коли розвиднілося зі страхом у душі попросилася на прохідній сусіднього підприємства зателефонувати до ДАІ. Там і дізналася страшну новину – трапилася аварія. Є загиблий. Ним виявився водій легкового авто – її син. Інші відбулися тілесними ушкодженнями.

Ніна Гнатівна зітхає і переводить погляд на усміхненого чоловіка. Він невдовзі помер від серцевого нападу. Причому ні з того, ні з сього. Сидів, дивився телевізор. Потім схопився на ноги, скрикнув, взявся за серце, зблід і опустився на підлогу. Доки приїхала «швидка» уже й посинів. Залишилися вони з донькою самі. Марина якраз у 10 клас пішла. Важко було Ніні Гнатівні дочку піднімати. Та вірила: ось закінчить школу, технікум. А там, може, заміж вийде. То буде легше. Та і їй біля молодої сім’ї місце знайдеться. Сама ще була при силі. Тож онуків мріяла няньчити. І все ніби збулося, як мріялося. Донька здобула освіту, вийшла заміж, народилися онуки. От тільки матір вона відвідувала зовсім нечасто. Хоч і жила на сусідній вулиці. А все якось не виходило. Спочатку діти маленькі, потім – з розвалом Радянського Союзу і вона, й чоловік втратили роботу. Почали перебиватися випадковими заробітками. Спробували підприємництво – торгівля не пішла. З’явилися величезні борги. Тільки-но з боргами розрахувалися – нова біда – старший син потрапив у  погану компанію, почав вживати наркотики. Скільки бабця сліз виплакала, благаючи онука не вживати те прокляте зілля. А він іще й у неї на городі в затишному місці насіяв маку… Умовляла, просила – все без толку. А коли Ніна Гнатівна вирвала ту пошесть – уперше підняв на неї руку. Довго носила старенька, але ще міцна бабця ті синяки. До міліції не зверталася. Соромно було на рідного онука до правоохоронних органів заявляти. Але відтоді затямила – з ним краще поводитися ладком. Все одно не виходило… Приходив, вигрібав останні гроші з копійчаної пенсії і зникав. Дочка кляла матір: «Я ж казала тобі – грошей йому не давати!» А як не даси, коли хлопець виріс нівроку, у півтора рази вищий за бабцю? Штовхне лише легенько, то вона вже на ліжко і відлетіла.

Так тривало з п’ять років. А тоді раптово узимку зателефонувала на сотовий старенькій дочка – нема Сергійка (онука Сергійком звали, як діда). Що ж таке? Помер від передозу. Він і так останнім часом ходив весь чорний і худий, наче та скіпка. Лишилася у бабці лише онука. Вона до Києва подалася на навчання. Приїздила рідко, та й то, щоб у бабусечки грошей узяти. Ніна Гнатівна і тому була рада. Дівчина теж нівроку виявилася висока, статна. Завжди нафарбована, губки качечкою, волосся у довгий хвіст на потилиці стягнуте. Хай там яка зима у коротенькій міні-спідничці, тоненьких колготах. Прийде – труситься вся – і без шапки! Ніна Гнатівна каже, хоч капюшон на голову накинь! Ні. Обкрутнулася та й згадуй як звали! Нині мешкає десь у Польщі – на заробітках.

Сидить бабця самотою і у замурзане вікно дивиться. Помити б, сил немає. Поштарка – єдина жива душа, що її раз на місяць відвідує. Знає – стукати треба довго і наполегливо, поки таки Ніна Гнатівна своїми немічними ногами до дверей дочовгає.

Середніх років жіночка швидко відрахує пенсію, а потім ніби ненароком скаже: «Може б вам у соціальну службу звернутися чи у будинок для пристарілих?»

- Та як же я звернуся, коли у мене дочка за п’ятсот метрів живе? – зітхає Ніна Гнатівна. – Я ж ніби і не самотня… А при живих дітях – сирота сиротою. Ні словом немає з ким перекинутися, ні допомоги нізвідки чекати. Помру, то й не помітять… Може через місяць знайдуть.

Вона скрушно зітхає…

А скільки їх таких вимушених сиріт при живих дітях є! Навіть уявити важко…

Дивиться Ніна Гнатівна на незмінне сімейне фото у золотистій рамці на комоді.

На ньому – молода, закохана пара – він і вона з симпатичним дівчам років шести і хлопчиком-підлітком. І напис «Гурзуф – 1974 рік»...

Олександр МІЩЕНКО.

Погода

Погода

Курс валют

Календар

Жовтень, 2020
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1
Міжнародний день музики
234
День Вчителя (перша неділя жовтня)
5678
День юриста України
9
Всесвітній день пошти
1011
1213
Всесвітній день яйця. День художника (друга неділя жовтня)
14
Покров Пресвятої Богородиці. День українського козацтва і захисника України
15161718
192021
іменини Юлії та Юліана
22232425
2627
іменини Назарія
28293031
Міжнародний день Чорного моря
 
  • Станьте одним із 4 000 передплатників. Газета «Лубенщина» завжди з вами
  • Передплати газету лубенщина лише за 15,50
  • "Лубенщина" у форматі PDF - вигідно і зручно!
  • Як подати оголошення на сайті газети "Лубенщина"
  • Допоможіть своєму клієнту знайти вас! Додайте інформацію про вашу організацію в Довідник підприємств!

Україна і Світ

Президент підписав закон щодо відновлення видачі «пакунків малюка»

PAKUNOK 23102020Президент України Володимир Зеленський підписав Закон «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо надання при народженні дитини одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» № 930-ІХ. 

Парламент ухвалив його 30 вересня 2020 року. Про це повідомляяє пресслужба глави держави.

Детальніше...

Нух та Саті. Яка мода на імена цього року?

photo 20102020За допомогою внутрішніх переконань, по-сучасному, або ж з дотриманням релігійних чи сімейних традицій – насправді у кожної родини існують власні орієнтири під час вибору імені для дитини.

Детальніше...

У ВООЗ назвали ефективні ліки проти COVID-19

covid 19 102020 1У Всесвітній організації охорони здоров'я заявили, що на сьогодні є лише одні ліки, дійсно ефективні проти COVID-19 у важкій формі. Це медичний засіб дексаметазон.

Про це заявив на брифінгу генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреісус.

Детальніше...

Замовити рекламу

Автомагазин Автогалактика

Видавництво Лубни

Контакти

  • Адреса: 37500, м. Лубни, проспект Володимирський, 43 (вхід з двору), 2-й поверх.
  • Телефон: +38(05361)61651
  • Телефон: +38(05361)74556
  • E-Mail: Lubenschina@ukr.net

Телефони

  • Директор підприємства (редактор) (05361) 6-11-20, (05361) 6-14-58, 063-607-88-24
  • Журналіст (05361) 6-14-68
  • Головний бухгалтер (менеджер з реклами) (05361) 6-16-51, 050-261-96-96
  • Оператори комп’ютерної верстки (05361) 7-45-56

Інформація

  • - Директор підприємства (редактор): Олександр Міщенко
  • - Індекси 61247. 61501. 61502
  • - Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації ПЛ 1240-497ПР

Угода

  • - За точність викладених фактів відповідальність несе автор
  • - За зміст та достовірність інформації у рекламі відповідальність несе рекламодавець
  • - Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій
  • - Редакція залишає за собою право скорочувати матеріали
  • - При використанні, або копіюванні матеріалів з сайту, посилання на сайт газети "Лубенщина" - обов'язкове!
© 2018 Газета Лубенщина. Всі права захищені.

Карта сайта | Політика конфіденційності

Пошук по сайту