ukenru

Скарб

skarb 07082018Ну що може відбуватися у звичайному собі селі? Хіба сусідки полаються за курку, що перелетіла через паркан та помідори понадкльовувала, а чи молодики у клубі увечері поб’ються!

А тут трапилося таке! Але цьому «таке», передувала дуже давня історія. Жили поряд старезний дід та одна хороша сім’я – Іван і Тетяна. І ото як дід зібрався помирати, покликав він до себе сусідів, і передав їм у спадок свою хатину. Хатина не найкраща, але й жити у ній можна – цегляна 1965 року побудови. Сказав:

- Ми з бабою удвох її зводили, на дітей сподівалися… та Бог дітей не дав, а труна – без кишень – нічого на той світ не візьмеш. А я й радий, що одна смерть непідкупна – до всіх однакова – що до бідного, що до багатого! Так ото хай моє добро вам послугує, дітям вашим буде, бач, старша ваша – дівка на виданні! А мені може коли свічку у церкві поставите на спомин душі! Нічого більше мені й не треба…

А за тиждень чи два помер старий!

Зраділи Іван і Тетяна. Вірніше, як зраділи? Посумували, що людина відійшла. Та воно довго за чужим плакати не доводиться. А вони і дев’ятини відбули, і сороковини справили.

А дід, ніби у воду дивився, – через півроку родина зіграла весілля і, залишивши молодятам свій будинок, переїхали жити у дідову хату. Та тільки відтоді став покійник Іванові снитися. Приходить буцім то до хати, сідає на лаві, якої давно вже немає – викинули, бо стара і шашелем побита була… Одним словом, негодяща. Отож сідає дід на лаві і починає говорити:

«Я все вам для повного щастя віддав: і хату, і сарай, і гараж, чого ж ви не заберете в гаражі подароване?!»

Дивуються Іван і Тетяна: та ж вони у дідовій хаті живуть, дідовим сараєм користуються, у дідовому гаражі машину свою ставлять, та й у дворі, на городі – повноправні господарі! Вже й свічку за спомин дідової душі ставили, і в газету поминання писали – з фотознімком великим, і священика освятити хату закликали, і екстрасенсів – потратилися – з сусідньої області привозили, все як годиться! Ні!

Покійник час від часу знову являється Іванові уві сні і одне й те ж говорить:

«Я все вам для повного щастя віддав: і хату, і сарай, і гараж, чого ж ви не заберете в гаражі подароване?!»

Вже думали чи не на смерть той дід сниться. Та ні таки… Всі у родині живі, здорові. Онучата з’явилися…

Вже й цукерки за царство небесне роздавали і чого тільки не робили – дід сниться і все вимагає забрати подарований скарб. Не витримав Іван – запросив кума Сергія з металошукачем продзвонити бетоновану підлогу у гаражі, а заодно і в сараї, чи не закопано там бува чого. Той прийшов довго водив рамкою по закутках.

- Ні, - каже. – Нема тут нічого металевого – ні золота, ні бодай якого залізяччя. Збрехав вам дід!

Отак і жили у страху років вісім. Чекали, коли покійник наступного разу уві сні прийде. І так уже дід допік, що відважився Іван бетон зняти! Воно хоч і шкода, і затратно, і нерозумно – дружина плаче: зовсім з глузду благовірний зіскочив – та спокій дорожчий. Найняв робітників і заходилися вони ломами та кувалдами підлогу крушити. А вона ж, мов той камінь! Працювали цілі свята – чотири дні! Нічого!!! І підлоги – нема – лежить посеред дворища купою битого бетону. Тетяна  лає Івана на чім світ стоїть! Розмовляти з ним перестала… Хоча обід для робітників готувала всі чотири дні справно. Ще й чарчину і не одну – наливала.

А тільки-но роботу закінчили, першої ж ночі прийшов цього разу дід уві сні знову. Тепер уже до Тетяни і знову за своє:

«Я все вам для повного щастя віддав: і хату, і сарай, і гараж, чого ж ви не заберете в гаражі подароване?!»

Після того жінці уже не спалося до самісінького ранку. Ще й гроза вночі бушувала. А ближче до обіду вийшов Іван до гаража і наткнувся у кутку при вході на невелику діру у землі.

«Нора, чи що?» – подумав.

А потім таки роздивився, що то вона з-під воріт ямку ту промила. Взяв заступ із сараю і почав ту діру розширяти. Скільки там разів копнув – вузьке скляне горло старого, ще за часів Панька, бутля побачив, міцно закорковане деревом і сургучем залите. Розхитав той бутель за горлечко і витяг на світ божий. Глянув – прозора рідина у ньому. На дні, щоправда, у палець осаду від довгого стояння утворилося. Відкоркував – так і є самогон!

Покликав дружину. Та тільки руками сплеснула! І треба ж! Таки правдивим сон виявився! Але якою ціною! Гараж розкурочили. І жодного прибутку – витрати одні.

Рідину, звісно ж, вилили – побоялися пити. Мало що…

А от восьмирічний кошмар для сім’ї скінчився – дід уві сні приходити перестав. Видно, заспокоїлася нарешті його невмируща добра душа…

Олександр МІЩЕНКО.

Погода

Погода

Курс валют

Календар

Лютий, 2020
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456
іменини Ксенії (Оксани)
789
101112
Трьох святителів: Василя Великого, Григорія Богослова, Іоанна Златоуста
1314
День Святого Валентина (День Закоханих)
15
Стрітення Господнє (Зимобор)
16
Масниці (Масляна)
17181920
День Героїв "Небесної сотні"
21
День Рідної мови
2223
242526272829 
  • Станьте одним із 4 000 передплатників. Газета «Лубенщина» завжди з вами
  • Передплати газету лубенщина лише за 15,50
  • "Лубенщина" у форматі PDF - вигідно і зручно!
  • Як подати оголошення на сайті газети "Лубенщина"
  • Допоможіть своєму клієнту знайти вас! Додайте інформацію про вашу організацію в Довідник підприємств!

Україна і Світ

В Україні масово закриваються пункти прийому вторсировини: експерт назвав причину

punkt 21022020У цій ситуації не працює пряма економіка, вважає фахівець.

Детальніше...

Відомий луцький лікар безкоштовно оперуватиме онкохворих

petrovskii 19022020Директор і головний лікар МЦ «Боголюби» Вадим Петровський пообіцяв щомісяця проводити абсолютно безкоштовне оперативне лікування двох онкохворих пацієнтів.

Детальніше...

ЧЕКАЛИ 55, НАТОМІСТЬ ВЕСІЛЬНИЙ МАРШ ПРОЛУНАВ ДЛЯ 62 ПАР – ДЕНЬ ЗАКОХАНИХ НА ПОЛТАВЩИНІ

paru 18022020 2Невимовне щастя – знайти свою половинку серед мільйонів людей, адже усвідомлення того, що ти надихаєш – окриляє і захоплює.

Детальніше...

Замовити рекламу

Автомагазин Автогалактика

Видавництво Лубни

Контакти

  • Адреса: 37500, м. Лубни, проспект Володимирський, 43 (вхід з двору), 2-й поверх.
  • Телефон: +38(05361)61651
  • Телефон: +38(05361)74556
  • E-Mail: Lubenschina@ukr.net

Телефони

  • Директор підприємства (редактор) (05361) 6-11-20, (05361) 6-14-58, 063-607-88-24
  • Журналіст (05361) 6-14-68
  • Головний бухгалтер (менеджер з реклами) (05361) 6-16-51, 050-261-96-96
  • Оператори комп’ютерної верстки (05361) 7-45-56

Інформація

  • - Директор підприємства (редактор): Олександр Міщенко
  • - Індекси 61247. 61501. 61502
  • - Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації ПЛ 1240-497ПР

Угода

  • - За точність викладених фактів відповідальність несе автор
  • - За зміст та достовірність інформації у рекламі відповідальність несе рекламодавець
  • - Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій
  • - Редакція залишає за собою право скорочувати матеріали
© 2018 Газета Лубенщина. Всі права захищені.

Карта сайта

Пошук по сайту