ukenru

Сини

syny 20062018Їх приватний будинок знаходився у центрі міста. Навколо громадилися багатоповерхівки. А вони жили селянським укладом. Ще й городину намагалися вирощувати на 2-ох сотках, чи скільки їх там було.

Коли народилися один за одним з різницею у три роки сини, Веніамін (ім’я змінено) був на сьомому небі від щастя. Особливо, коли бачив, як його найкраща в світі дружинонька годувала своїми повними  молочно-білими грудьми немовлят. Малеча плямкала маленьким рожевим ротиком і смішно чхала, коли там щось не так. Веніамін тоді мало не розплакався від почуттів. Це було так зворушливо!!!

Для своїх двох синочків він намагався дати все найкраще. Візочок якісний, памперси, які на зорі незалежності ледь почали з’являтися, м’які іграшки. Коли підросли, дарував конструктори, машинки там всякі, автомати-пістолети. Хлопчики люблять грати у війнушку… Тоді думалося лише про щасливе їх життя. Попри скруту дев’яностих малі, здається, не мали відмови ні в чому. Бігали в школу, як усі, як усі її закінчили. Втім, були різними. Один – мовчазний і самозаглиблений, інший – товариський, полюбляв компанії і веселі  розваги. Щоправда, ота любов до компаній не надто подобалася батькові. Він звик, щоб усе було тихо, без особливого пафосу.

Книги у сім’ї не надто водилися. Веніамін завжди був прихильником робітничого виховання синів. Казав: «Матимете робочу спеціальність в руках – не пропадете. І себе і свою жінку чи там дітей прогодуєте! Жива копійка ніколи ще зайвою не була. А бюджетники там  всякі живуть від зарплати до зарплати. На шматку хліба економлять. А все чому? Та тому, що самі нічого власними руками зробити не можуть. А як зроблять, - то косо, криво!»

Тому Веніамін і спрямував своїх хлопців, не дивлячись на скромні заперечення дружини, в робоче русло. Закінчили вони обидва рік за роком місцевий навчальний заклад. Здобули робітничі спеціальності. «А далі, як самі захочуть!» – повідомив своїй половинці Веніамін. Та хлопці далі вчитися не захотіли.

Перебивалися випадковими заробітками. Почали їздити до Москви. Привозили непогані гроші… Батько радів, мати вболівала за синів, коли від’їжджали у майже закордоння. Там-таки, у Москві, менший, розбитніший, невдовзі одружився. Привіз додому свою дружину – досить вульгарну на вигляд дівулю, що торгувала на одному з ринків столиці. Зате мала московську прописку. Жила з батьками у двокімнатній квартирі на окраїні. Туди синок і переїхав жити. Через два роки народилася у подружжя донька, а згодом ще й спадкоємець батьківського прізвища. Малеча підросла і зацвенькотіла російською мовою, що діда дуже сердило. Та перевчити за якийсь тиждень-другий під час недовгих відвідин молодою родиною рідних для сина пенатів малих було неможливо. Та й син тільки махав рукою – шо там дивного, в Расеї живем! Сам теж все частіше забував спілкуватися калиновою…Переходив на російську, адже криклива молода дружина хохлацької не розуміла.

Рвало це серце «предків», як їх називали сини, та нічого не поробиш – доводилося миритися. «Ти хоч з українкою одружися, - казав Веніамін старшому. – Хай хоч одні онуки будуть нашого роду-племені».

Той усміхався зверхньо і нічого не казав. А колись кинув крізь зуби: «Чи не всьо одно на какой мове говоріть!» На тому й закінчилося.

А за рік на сході України спалахнула війна. Сорокавосьмирічний дід подався добровольцем захищати східні кордони Батьківщини. Сидів у промерзлих окопах з відчуттям упевненості – він відстоювати грудьми мирне життя в Україні. Важко було під обстрілами. Не раз доводилося відправляти вантажем 200 молодих хлопців-українців. Не було на них живого місця після розриву міни чи там гранати, або й танкового снаряду. Гірко плакала тоді за своїми синами ненька... Каменем на серці у Веніаміна лежала покута за своїх соколів, які жили десь у Москві, і все рідше подавали про себе знати.

Аж ось радість – улітку 2015-го приїхали обоє до рідного дому. Відпросився і дід у відпустку. Як на крилах летів до Лубен. Приїхав, та радше б не приїздив. Бо уздрів зовсім чужих йому по духу людей.

- А, Бандєра! – зустрів батька менший син, подаючи руку. – Что ви тут затєялі? Амерікосам продалісь!

- Та ти що здурів! – отетерів Веніамін. – Чи блекоти об’ївся.

Та й старший туди ж:

- А что в етой Украіне хорошого?! Что вам дала ета незалєжность?

- Та чи вас не українська мати народила? – здивувався Веніамін. – Жінко, ти чуєш.

А матері все одно синів жаль. Пригортає голови непутящі собі до впалих грудей, якими вигодувала таку собі муку і сухими очима на чоловіка дивиться.

- А что слишал! – сердиться менший.

А старший, немов шпичку в рану батькові, вганяє крамольні слова:

- Вот надєюсь умний человек вас завоюєт та порядок здєсь навєдьот!

- Це який такий порядок, - кинувся з кулаками на синів Веніамін. – Рабами хочете жити! Та ви, я бачу, і є раби!

- Бендєра! – сини у відповідь. – Ви здєсь дєтєй жрьоте!

Не добув у відпустці батько. Кинув усе, та й поїхав у частину. Випалила гірше снаряду з «Граду» його душу ота розмова. Сидів, думав про те, що він лишився, як перст, сам-один на цьому світі… Задля чого жити, коли рідні сини у вороги подалися. Співають під одну дудку. А який же він бендера? Чи вони… Невже не на цій землі обоє зростали, невже не цю воду з колодязя пили? І де він помилився, коли для обох серце ладен був вирвати з грудей, аби зросли, піднялися та стали на крило. От вони і стали…

Зітхнув Веніамін. Вийшов з бліндажа у теплу літню ніч…

А на ранок знайшли бійці діда на старій груші у сусідньому дворищі біля розбитої снарядами хати повішеного... Дивився він у затуманену далеч сірої зони виряченими очима, в яких застиг біль невимовної муки і вітер куйовдив його довгого ні краплі не сивого оселедця…

Сини, сини мої… Діти, діти…

Олександр МІЩЕНКО.      

Погода

Погода

Курс валют

Календар

Червень, 2020
ПнВтСрЧтПтСбНд
1
Міжнародний День захисту дітей
23
іменини Костянтина і Олени
45
Всесвітній день довкілля
6
Вознесіння Господнє. День журналіста України
7
Трійця (Зелені свята)
8
Всесвітній день океанів
9
День друзів
1011121314
Всесвітній день донора
151617181920
Міжнародний день біженців
21
День Батька (третя неділя червня). Літнє рівнодення (Купала)
22232425262728
День Конституції України. День молоді
2930     
  • Станьте одним із 4 000 передплатників. Газета «Лубенщина» завжди з вами
  • Передплати газету лубенщина лише за 15,50
  • "Лубенщина" у форматі PDF - вигідно і зручно!
  • Як подати оголошення на сайті газети "Лубенщина"
  • Допоможіть своєму клієнту знайти вас! Додайте інформацію про вашу організацію в Довідник підприємств!

Україна і Світ

«Вірус з нами вже до кінця днів». Відомий вірусолог — про другу хвилю COVID-19 в Україні, ризики пом’якшення карантину і надію на вакцину

virus 01062020Авторитетний вірусолог Алла Мироненко стверджує, що про пік епідемії COVID-19 в Україні говорити поки що рано, не вважає загрозою відкриття метро і називає ризиком роботу дитячих садків.

Детальніше...

Як в Україні змінили правила прописки (документи, штрафи)

pasport 28052020Кабмін розглянув проєкт постанови «Про внесення змін до Правил реєстрації місця проживання» під час засідання в середу, 27 травня.

Це рішення опублікував у Telegram нардеп Олексій Гончаренко, інформує Твоя Україна.

Детальніше...

Укрзалізниця відкрила продаж квитків ще на дев'ять поїздів

poisd 27052020Укрзалізниця відкрила продаж квитків ще на 9 поїздів далекого сполучення, які відправляться в рейси з 1 червня. Про це УНН повідомляє з посиланням на пресслужбу Укрзалізниці.

Детальніше...

Замовити рекламу

Автомагазин Автогалактика

Видавництво Лубни

Контакти

  • Адреса: 37500, м. Лубни, проспект Володимирський, 43 (вхід з двору), 2-й поверх.
  • Телефон: +38(05361)61651
  • Телефон: +38(05361)74556
  • E-Mail: Lubenschina@ukr.net

Телефони

  • Директор підприємства (редактор) (05361) 6-11-20, (05361) 6-14-58, 063-607-88-24
  • Журналіст (05361) 6-14-68
  • Головний бухгалтер (менеджер з реклами) (05361) 6-16-51, 050-261-96-96
  • Оператори комп’ютерної верстки (05361) 7-45-56

Інформація

  • - Директор підприємства (редактор): Олександр Міщенко
  • - Індекси 61247. 61501. 61502
  • - Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації ПЛ 1240-497ПР

Угода

  • - За точність викладених фактів відповідальність несе автор
  • - За зміст та достовірність інформації у рекламі відповідальність несе рекламодавець
  • - Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій
  • - Редакція залишає за собою право скорочувати матеріали
  • - При використанні, або копіюванні матеріалів з сайту, посилання на сайт газети "Лубенщина" - обов'язкове!
© 2018 Газета Лубенщина. Всі права захищені.

Карта сайта | Політика конфіденційності

Пошук по сайту