ukenru

Пізня любов

piznia lubov 19062018За 56-річною покійницею найбільше побивалася товстенька (як не лусне!) жіночка з села Л. Ще й курточка у неї розміри на два менша за необхідну – зовсім не облягає викохану на селянських харчах нижню частину фігури.

Вона стояла найближче до узголів’я труни – худенька у плечах і згорьована, у чорній мережаній хустці, відтіснивши широкими у три обхвати стегнами законного чоловіка і дітей покійної. Той, високий і лисий, тримався за милицю, бо інвалід, і, опустивши голову, дивився в лице покійниці сухими очима. Сини з невістками і численною ріднею стирчали віддалік і хто плакав, хто журився, хто тільки так, хмурив чоло!

- Хто воно? – перешіптувалися поміж собою всевидячі сільські жіночки, вказуючи очима на незнайомку, і тихо знизували плечима.

Згодом дізналися-таки: сестра утретє покійниці (троюрідна, як у нас кажуть) була нечастою гостею у цих краях. А на похорон, бач, приїхала і відразу взяла всі житейські клопоти в свої руки. Вона була скрізь. Спочатку крутилася по хаті, то хустки на труну і вінки чіпляла, то лад у кутках наводила, то стакан води бабці-сусідці подавала, то людей прохала, щоб потіснилися, а то розсипані і почавлені ногами цукерки та розтоптане печиво на порозі підмітала. Словом, почувала себе господинею…

На кладовищі так уже упадала за покійницею, що мало труну з табуреток не перекинула. Добре дядьки вчасно встигли підтримати, коли та зрушилася з місця.

Батюшка співав дуже проникливо і мелодійно. Півча, щоправда, фальшивила. Люди – осіб двадцять – терпляче чекали завершення обряду. Дув пронизливий вітер і на белебні було холодно. Дехто витирав кулаками під носом. Інші ховали кисті у рукави вдяганки. Лише незнайомка стояла куртка наопашки та чоловік покійної з непокритою головою давився слізьми.

Попрощавшися із рідною людиною та кинувши за традицією по три пригорщі землі на труну, люди поспішили до мікроавтобуса їхати на поминальний обід. Його проводили у сільському кафе для таких випадків пристосованого. Увечері тут гриміли дискотеки, а вдень проводили поминальні обіди. За столами все пройшло пристойно. Налили по три чарки за помин душі. Погомоніли про покійницю, а далі перейшли хто на що. Одні про врожай, інші про погоду, а дехто взявся кісточки сусідам перемивати. Все як і повинно бути… надто «підгулялих», хто умудрився і по четвертій-п’ятій чарчині перехилити, турботливо супроводили додому їх половини, або друзяки, щоб ніхто бува не впав та не замерз.

Розійшлися швидко. Сини потисли батькові руку, невістки співчутливо обняли його по черзі, поцілували у щоку, висловили слова співчуття та й подалися – шлях до міста неблизький. Залишилися в кафе тільки обслуга та незнайомка із села Л. Вона клопоталася, збираючи у пакетики залишки нарізки, якісь салати, шматочки оселедців і гори тушкованої картоплі (аякже, з м’ясом!). Потім пішла його проводжати до опустілого враз і наче чужого дому. Говорила пошепки, сумно і скорботно брижачи вуста.

- Миколо Івановичу, все треба пережити. Час лікує… Тримайтеся, - повторювала звичні у таких випадках слова.

- Та як же, - зітхав чоловік. – В один момент. І не хворіла зовсім. Пішла курей попорати, аж зирк! А вона під сараєм лежить. Я до неї, а в неї – губи посиніли, очі під лоба закотилися і вже не дихає... Як же це так?

- На все воля Божа, - зітхала жіночка, коли зайшли до схололої (при покійниці в хаті не топилося) оселі.

- Я завжди думав, що перший помру, - бідкався чоловік. – А воно бач як, довелося мою Людмилочку у дальню дорогу проводжати… Як же я тепер сам?..

Він заплакав болісно і невтішно, як дитина. Сидів на табуретці і плакав, широко відкривши очі. Сльози самі собою котилися ручаями по щоках і зрошувати поношений светр.

Жінка підійшла, стала поруч. І якось так само сталося: почала гладити його розкудлану на осінньому вітрі рідку чуприну. А він сидів і плакав, сидів собі і ридав.

Потім вона вклала вдівця спати, а сама довго порядкувала на кухні, а коли зморилася – вмостилася на дивані у світелці.

Листопадовий ранок наступного дня був сонячний і тихий, як сум за покійницею. Марина приготувала сніданок, який понесли на кладовище удвох. Повернулися додому також удвох. Вона не пішла на вранішній маршрут, як те собі планувала.

А в селі почали шепотітися: ось, мовляв, яка – прибрала чоловіка до рук не встигли у покійниці ноги схолонути. Хата, безсоромній, видно, знадобилася. Донесли відразу синам. Ті давай телефонувати та шпетити нерозумного батька. Що він собі надумав? З матір’ю тридцять сім років прожили, а він коханку завів!

А через сорок днів рознеслася чутка – Микола Іванович розписався з Мариною і навіть у церкву сходили – вінчатися. Тепер живуть у законному шлюбі, як голубки! Чоловіка засуджують усі, хто знає. Та він на те не зважає. Каже:

- Невже я не достойний на старості літ мати, хоч крихітку щастя?!!

Йому не вірять. Пара не сходить у лютих кумась з язика: бачили, пішли за ручку до магазину, як голубки? Тьху, на старості літ, а таке, ніби їм по п’ятнадцять – обнімаються на вулиці, він її «сонечком» зове. Словом, що з літ, то з розуму!

Та щаслива пара не зважає на ті слова. Вони живуть, на сьомому небі від щастя, хоч люди й не вірять у їх почуття. І скажіть, що у шістдесят не буває любові!!!

Олександр МІЩЕНКО.

Погода

Погода

Курс валют

Календар

Вересень, 2020
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
День Знань
2345
День благодійності
6
78
іменини Наталії
9
День дизайнера-графіка. Міжнародний день краси
1011
Усікновення голови Іоана Предтечі
1213
14
День українського кіно (друга субота вересня)
15
День народження GOOGLE. День працівника лісу (третя неділя вересня)
16171819
День народження смайлика
20
21
Різдво Пресвятої Богородиці (Друга Пречиста). Осіннє рівнодення
222324252627
Воздвиження Чесного Хреста. День вихователя. Всесвітній день туризму
2829
іменини Людмили
30
Всеукраїнський день бібліотек. День перекладача. Іменини Віри Надії Любові та матері їхньої Софії
    
  • Станьте одним із 4 000 передплатників. Газета «Лубенщина» завжди з вами
  • Передплати газету лубенщина лише за 15,50
  • "Лубенщина" у форматі PDF - вигідно і зручно!
  • Як подати оголошення на сайті газети "Лубенщина"
  • Допоможіть своєму клієнту знайти вас! Додайте інформацію про вашу організацію в Довідник підприємств!

Україна і Світ

Прожитковий мінімум у 2021 році збільшуватиметься двічі

groshi 16092020Упродовж грудня 2020 року – червня 2021 році прожитковий мінімум не змінюватиметься.

Детальніше...

У Китаї відкрили найдовший у світі скляний міст

vist 08092020У Китаї через річку Ляньцзян відкрили найдовший у світі підвісний скляний міст. 

Детальніше...

Сьогодні світова громадськість відзначає Міжнародний день грамотності

knuga 08092020Сьогодні, 8 вересня,  світова громадськість відзначає Міжнародний день грамотност.і  

Міжнародний день грамотності був проголошений ЮНЕСКО у 1966 році з метою активної мобілізації міжнародного співтовариства і сприяння поширенню грамотності, як інструмента розширення прав і можливостей окремих осіб, громад і суспільств.

Детальніше...

Замовити рекламу

Автомагазин Автогалактика

Видавництво Лубни

Контакти

  • Адреса: 37500, м. Лубни, проспект Володимирський, 43 (вхід з двору), 2-й поверх.
  • Телефон: +38(05361)61651
  • Телефон: +38(05361)74556
  • E-Mail: Lubenschina@ukr.net

Телефони

  • Директор підприємства (редактор) (05361) 6-11-20, (05361) 6-14-58, 063-607-88-24
  • Журналіст (05361) 6-14-68
  • Головний бухгалтер (менеджер з реклами) (05361) 6-16-51, 050-261-96-96
  • Оператори комп’ютерної верстки (05361) 7-45-56

Інформація

  • - Директор підприємства (редактор): Олександр Міщенко
  • - Індекси 61247. 61501. 61502
  • - Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації ПЛ 1240-497ПР

Угода

  • - За точність викладених фактів відповідальність несе автор
  • - За зміст та достовірність інформації у рекламі відповідальність несе рекламодавець
  • - Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій
  • - Редакція залишає за собою право скорочувати матеріали
  • - При використанні, або копіюванні матеріалів з сайту, посилання на сайт газети "Лубенщина" - обов'язкове!
© 2018 Газета Лубенщина. Всі права захищені.

Карта сайта | Політика конфіденційності

Пошук по сайту