Щаслива

shchaslyva 23042018- Яка вона щаслива! – кажуть про бабцю Маню сусіди.

- Авжеж, щаслива! П’ятеро онуків і всі у люди вибилися – не те, що наші лобуряки! Всі у Києві пристроїлися: дівчата ще вчаться – одна в університеті харчових технологій на четвертому курсі, друга – в аспірантурі Києво-Могилянської академії, третя – у медуніверситеті – першокурсниця. Хлопці – теж нівроку. Один – економіст – працює у сфері надання послуг, другий по закордонах їздить – представником іноземної фірми з продажу сільськогосподарської техніки – інженер за освітою, Київський політех закінчив.

Зате бабця Маня – щодня на проспекті Володимирському на стихійному ринку вистоює – молоком з-під єдиної корови торгує. Раніше, звичайно, легше було – чоловік, дід Іван, при здоров’ї був, сіно удвох заготовляли, двох корів у господарстві тримали. Зараз уже не те. Одну годувальницю довелося здати заготівельникам. А корови, вони знаєте які? Все розуміє, відчуває – тільки що не скаже: за віщо ви зі мною так?! Сльозами величиною зі сливу вмивалася, коли її з дворі виводили та на машину заганяли. Поїхала їхня Ласунка назустріч смерті…

А інакше як було? Іван з інсультом зліг, тепер однією рукою ледве володає, ногу тягає, який з нього косар? Не ладен до пуття себе обслужити. Все господарство лягло на баби Маньчині плечі.

Ну та нічого, вона сильна, витягне. Бо онучок ще треба довчити: пенсії щомісяця на п’ять рівних частин з Іваном поділять і онукам роздадуть. А самі, як вже Бог дасть. Баба Маня щодня з базару щось привезе за виторгуваний крам: півхлібини чорної, якої ковбаси найдешевшої купить, крупи для супу. Картопля, морква, інші овочі – зі свого городу – те не рахується. Топлять дровами з лісосмуги та кукурудзинням з грядки. Світло намагаються економити, бо на нього найбільше грошей з виторгу за молоко іде. Так і живуть.

Крутиться баба Манька, як муха в окропі, ніколи без діла не сидить. Каже, діти, себто Марія та Степан, не вдалися. Одна по заробітках по сусідніх селах їздить – хати не тримається. Другий як пішов по кривій стежині, хіба який рік-другий на волі був. А то все по тюрмах та по СІЗО. Вона вже забула який він із себе. Дружина кинула. Онуки всі з дідом та бабою виховувалися. Вони їм і за батьків і за матерів були і зараз продовжують бути.

Тож тільки-но перший рейс маршрутка робить до міста, баба Манька намагається влізти поперед усіх, щоб не платити. Приїздить ледве на сьому годину звертає. І відразу на своє місце стає. Зрідка бува запізнюється, тоді доводиться із такими ж як сама стосунки з’ясовувати за те саме місце. Чого тільки між жіночками тоді перехожі не наслухаються. А язики у них ой, без кісток. Відвоює баба Манька своє місце і починає торгувати. Молоко у неї, сир – непогані. Люди хвалять. А от спродатися не завжди вдається. Тоді старенькій поперек дороги не ставай – облає з ніг до голови. А спродається – у хорошому гуморі додому їде. Може і з водієм пожартувати, і навіть за проїзд вісім гривень відвалити. Аякже – день добрим видався, є чим заплатити.

А тільки-но у двір зайшла і починається все з початку. Корові їсти запарити, буряків натерти, гусям мішанки дати. А її треба спочатку запарити. Те саме курям – бо на одному зерні по світу підеш. А так, диви, може яке яйце на базар повезе – все копійчина. Словом, якби запитав, чи бачили баба із дідом хоч крильце від забитої гуски, чи хвостик від курки – не бачили. Усе у господарстві підпорядковане одному – зароблянню грошей для онуків, їх навчання та проживання у столиці. А їх ой, скільки треба – прірва, як каже Іван, журливо зітхаючи.

І все ж тягнуться з останніх сил, аби найменшу довчити, та й старших без якої копійки не лишити. Бо вони, як горобенята, злітаються раз на місяць до бабиного з дідом дому і так щоб нагадувати – не нагадують, та все одно в очі зазирають, очікуючи грошей.

А нещодавно трапилася з бабою прикра пригода: розболілося у неї коліно, що геть! І так невчасно, коли гроші онукам роздала і вдома, хоч кишеню виверни – нічого не знайдеш. За комунальні довелося не заплатити. Дід захворів на пневмонію  – теж копійчина потрібна. А тут ще дзвінок на мобільний телефон: «Ваш онук потрапив до поліції. Побив якогось жевжика!» І слухавку буцім то онукові дають. А той «Мамо, мамо, порятуйте!»

Баба так налякалася, а їй: «Перешліть десять тисяч на вказаний рахунок – справу залагодять!» Кинулася вона по сусідах і не казала нащо, а грошей таки позичила! Тоді помчала скоріше у банк і всі до копієчки перевела на вказаний рахунок.

Тільки тоді від серця відлягло і вирішила Михайлу таки зателефонувати, як він, чи випустили?

- Мишко, як ти? – були перші слова.

- Та все добре! – онук у відповідь. – А хіба що?

- Та кажуть, тебе поліція затримала, побився з кимось, - баба йому.

- Звідки ти взяла? – здивувався Михайло. – Я тільки з-за кордону повернувся. Сиджу оце вдома.

- Ой, а мені дзвонили, то сказали: перешліть гроші, щоб діло зам’яти, а інакше буде Мишкові тюрма. А ти знаєш, як я тієї тюрми з батьком твоїм, Степаном уже наїлася. Перелякалася я. А ти ще й у трубку: «Мамо, мамо, порятуйте!» - кричиш.

- Та не було такого! – здивувався Мишко.

- Як не було? – похолоділа баба Манька. – Я ж на власні вуха…

Здогадалася старенька, що її обдурили.

А  тут ще й Мишко:

- То ти їм гроші хоч не переказувала:

- Ні, - тільки й прошепотіла, бо хто у тому зізнається.

Розповіла тільки Іванові. А той махнув рукою: мовчи вже – віддавати як будемо?

- Може, корову продамо? – запитала.

- А без корови як?

- І то правда…

Посиділи, погорювали удвох, а насамкінець баба Манька сказала:

- А все-таки, Ваню, добре, що у нас такі онуки – не п’ють, не курять, інститути покінчали… Видно є таки щастя на світі!

Олександр МІЩЕНКО.

Календар свят

Липень, 2025
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
День архітектури України
День слідчого
2
День податківця України
34
День судового експерта
56
День Військово-морських Сил Укpаїни
День військ ППО Збpойних Сил України
7
День пpацівника природно-заповідної справи
891011
Всесвітній день народонаселення
12
Всесвітній день бортпровідника
13
День рибалки
1415
День Української Державності
16
День бухгалтера
1718
Міжнародний день Нельсона Мандели
1920
День працівників металургійної тa гірничодобувної промисловості
2122232425
День системного адміністратора
2627
День флота України
День працівників торгівлі
28
День Української Державності
Міжнародний день боротьби iз вірусними гепатитами
День PR-спеціаліста
293031   

Онлайн-передплата

Лубенщина онлайн-передплата

Реклама

Замовити рекламу

Як стати журналістом

Привітання в газеті

Видавництво Лубни

Погода

Погода

Курс валют

Контакти

  • Адреса редакції: 37500, м. Лубни, проспект Володимирський, 43 (вхід з двору), 2-й поверх.
  • Телефон: +38(05361)61651
  • Телефон: +38(05361)74556
  • E-Mail: Lubenschina@ukr.net

Телефони

  • Директор підприємства (редактор) (05361) 7-45-56
  • Головний бухгалтер (менеджер з реклами) (05361) 6-16-51

Інформація

  • - Директор підприємства (редактор): Олександр Міщенко
  • - Індекси 61247. 61501. 61502

Угода

  • - За точність викладених фактів відповідальність несе автор
  • - За зміст та достовірність інформації у рекламі відповідальність несе рекламодавець
  • - Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій
  • - Редакція залишає за собою право скорочувати матеріали
  • - При використанні, або копіюванні матеріалів з сайту, посилання на сайт газети "Лубенщина" - обов'язкове!