зберігалися до останнього часу, але ці звичаї вже перейшли до дитячих ігор і забав

„Ой, дощику-накрапайчику, накрапай,
 свою хмару на (Лубни) наганяй...”

„Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику,
Сікни, рубни, дійницею,
Холодною водицею...”

„Дощику, дощику,
Зварю тобі борщику,
В новенькому горщечку,
Поставлю на дубочку,
Дубочок схитнувся,
А борщик линувся —
Цебром, відром, дійничкою
Над нашою пашничкою!”

На півночі Житомирщини посуху пояснювали тим, що яка-небудь жінка в селі на Благовіщення, всупереч суворій забороні, пекла хліб. Тоді, щоб спокутувати цей гріх і викликати дощ, три жінки збиралися, брали кожна два відра води, йшли в будинок до «винуватиці», виливали всю воду посеред хати і обливали зовні кутки будинку, а подекуди обливали саму жінку.

У Житомирщині люди обливали також один одного водою, кажучи: «Як на тебе ллється вода, так щоб дощ обливав землю з цебра». Це робили біля річки або у колодязя. Іноді обливали осіб, які, за народним уявленням, володіли особливими магічною силою: вагітну жінку, яка символізувала землю, пастуха, який здатний впливати на небесні «отари» хмар, священика — як символ пастуха-пастиря.

Джерело Вікіпедія