РОСЛО ДВА ВНУКИ...
Росло у баби всього два внуки -
Не стало внуків у люту мить...
Їх пам'ятають оці ще руки,
Й душа від згадок її щемить.
У баби Ніни вологі очі
І сиві-сиві, як згірклий дим,
Повірить баба ніяк не хоче
В могили свіжі під небом цим.
Їх зустрічали риданням храми,
Як повертали з жарких полів,
Лежать онуки під прапорами
В просяклій кров' ю своїй землі.
Цей був веселий, отой, що скраю,
А другий - впертий, неговіркий,
І баба Ніна, напевно, знає:
Не вірять внуки уже в казки.
Бреде маною,бо в серці мука -
Вся Україна кона в крові,
О світе білий, рятуй онуків!
Спаси онуків, що ще живі!
Ольга Хало
