Ніка – красуня. Таку у фотоальбом або на подіум – бомба! А вимушена просиджувати молоде життя у офісі місцевої приватної фірмочки, перекладаючи з боку на бік папери. Ох ті вже папери – їх ціле море. Можна втопитися! Тому у Ніки на столі завжди справжній розгардіяш! Та це їй пробачають. Якщо треба знайти якийсь терміновий лист, у Ніки це ціла вистава. Вона сумно зітхає і починає перелискувати купу різних документів, звітів, розпоряджень, наказів і бланків, поки аж – хух! - на третьому (добре, якщо на третьому!) колі знаходить потрібний папірець і з гордо піднесеною голівкою у білих кучериках несе його (неодмінно у папці «на підпис») шефові.

Але набагато більше Ніці подобається, коли немає начальства, закинувши ніжку на ніжку (о які в неї ніжки!) теревенити по телефону, або не поквапом пити каву, або пліткувати із офісною дрібнотою, на зразок бухгалтерів, менеджерів чи просто техробітниць про складнощі життя. Вона знає про всіх і про все, хто коли одружився, хто коли залетів і від кого, хто з ким спить і хто кого кидає, хто відданий сім’янин, а хто випиває, де беруть гроші на прикраси перші леді їхньої фірмочки і хто перебуває в опалі! Словом не Ніка – велика енциклопедія офісу!

Ще Ніка любить, коли з’являється нова людина. Про неї вона випитує все до сьомого коліна, заводить дружбу, якщо це жінка, і кидає бісики, якщо це чоловік. З ними у Ніки завжди дружньо філіртувальні стосунки. І кожен з них думає, що то вона тільки з ним така… особлива. Прибіг Петя із транспортного – Ніка пожартувала з ним про ями на дорогах, а далі, немовби ненароком поскаржилася на розбалансовану ходову. Єсть! Петя пообіцяв глянути на її «Порше». Зайшов Іван Іванович з відділу економіки, Ніка йому про ціни у магазинах, просрочку, а потім, ніби ненароком, про соки для малого (у Ніки є синок). Єсть! Іван Іванович передає хлопчаку ящик натуральних соків із їх супермаркету. Заскочив менеджер по промисловим товарам – шоколадку на стіл Ніці поклав, підморгнув, у ручку чмокнув, за талію потримався – Ніка через три дні отримує супермашинку для чада, або там меч із «зоряних воєн». А всього й потрібно посміхнутися відвідувачу, трохи пожартувати з ним, дати до себе торкнутися невинною чоловічою рукою і все – справу зроблено.

Найбільше ж Ніці доводиться постаратися, коли приходить шеф. Тут вона вся вигинається, мов та зваблива кішечка, може навіть мило позіхнути, або звабливо вигнутися, схилившись над столом у пошуках якихось документів. Ще один прикол останнього часу – невеликі округлі окуляри, які Ніка чіпляє на кінчик носика і так здивовано дивиться поверх оправи, ніби хоче сказати «ну чого ви всі тут розходилися! Працювати ж заважаєте!» Можна по стариці ще видертися на стілець, щоб полити горщик з квіткою на полиці. Тут головне вчасно втратити рівновагу, щоб начальство було неподалік – і самій не впасти, і начальство не надавити, а так, тільки налякати. О тоді у Ніки буде неодмінно бонус у вигляді подарунка!

Вдома ж наша вертихвістка – зразкова матуся. Все здобуте непосильною працею плюс зарплату вона витрачає виключно на Владика – власну малу копію невідомого батька. Ніка залетіла по молодості і тепер радіє з того, що не відмовилася від дитини. Хлопчак для неї справжня радість. Вона бавиться з ним і навчає, задаровує різними покупками. Малий росте у любові і достатку. А ще – йому все дозволено.

Ніка часто говорить подругам:

- Владик у мене така дитина – вундеркінд! Читати у п’ять рочків навчився. Англійські слова знає. Малює – бомба! І співати любить. А ще у нього пам’ять, як у… цього, як його!

Хто каже Ейнштейна, а хто простіший – Менделєєва, на що Ніка однаково погоджується. Бо їй що Ейнштейн, що Менделєєв – приблизно однаково.

А нещодавно Владик шокував виховательку у дитсадочку, коли видав улюблену мамину фразочку:

- Коли я виросту, то відомщу усім дядькам, щоб мою маму не чіпали!

Причому завдяки дитячій безпосередності забув сказати букву «Ч». Вихователька вчула у тому виразі таку крамолу, що не втратила нагоди сказати про це мамусі.

Ніка розсміялася дзвінко і пояснила, що то слово «чіпали» зовсім не погане, просто дитина неправильно його сказала, а загалом вона так і каже, щоб у неї виріс справжній мужчина.

- Ох ти мій захисник! – обіймає малого Ніка і цілує у щічку. – Ти будеш маму захищати?

І Владик, розмахуючи подарованим матусею мечем із «зоряних воєн» гучно, на всю вулицю погрожує уявним «поганим» дядькам, що він неодмінно помститься їм, щоб вони його маму не чіпали!

Олександр МІЩЕНКО.