До всього не свого нам не звикати -
Аж омліваєш, дивлячись на те!
Й отой " садок вишневий коло хати"
Вже ні до чого - сакура ж цвіте!
Рожевий світ - і серце завмирає,
І погляд просто так не відведеш,
Прекрасна бранко сонячного краю,
Навдивовижу ти отак цвітеш!
Принцесо горда, неземна царице,
Не скорена серед чужих степів,
У тім замор'ї, що ночами сниться,
Уже й не плачуть ранки по тобі.
Не наглядітись на суцвіття пишні,
І не напитись чар отих в меду,
Та все ж хрущі так туляться до вишні,
Тієї вишні, що в моїм саду.
Ольга Хало
