Подвір'ям ходять роки молоді...
До сонця віти простяга горіх.
Кудись мрійливо дивиться черешня.
Я ще своя тут. Я іще "тутешня".
Іще далеко до чужих доріг.
Поза обніжком зеленіє схил.
Біліє хата - вікна на дорогу.
Усі живі ще, дякувати Богу.
Іще немає дорогих могил.
Дідусь клепає косу на осонні.
Ой, скільки їх переклепав за вік!
Старий Рябко примружив очі сонні
І споглядає двір із- під повік.
Доїть корову йде бабуся Настя.
За нею кіт ( він зна чого!) біжить.
Оце і є - те, що зоветься щастям.
Ні повторить його, ні заново прожить...
Любов Пічугіна 17.01.24
Хорошки. Віддаю борги своїй вулиці. Хоч віршами...
