Міняю часто континенти,
Де злети всі в ціні падінь.
Тому я в Щирості відвертий,
В тобі Богині бачу тінь.
Шепоче лагідно нам вишня
І піднялись у зріст дубки.
Життя нікчемне і колишнє
Закину поштовхом легким.
Вдягли берізки білі светри
І вітру Ніжність віддають.
Ми Бідам ніс зуміли втерти,
Здолав останній їх редут!
Олександр КИЯН