Цьогоріч у літературному житті Лубенщини маємо поважну дату – 100-річчя з часу заснування літературного об’єднання (ім. О.Донченка з 2003 року).
Створене в 1923 році при газеті «Червона Лубенщина» літературне об’єднання майбутнім дитячим письменником Олесем Донченком разом з представником «Розстріляного відродження», українським поетом-піснярем Марком Кожушним, було низовою ланкою «Плуга» - літературної організації селянських письменників. «Плуг» згуртував навколо себе вихідців із села, з глибинки, та тих, хто писали про село.
Отож, борозна, прокладена крізь сторіччя, залишила плідні сліди, а шанована нами фраза «чорнозем підвівся» - метафора, що відповідає суті. Сам же «Плуг», як і решта мистецьких організацій, згодом було ліквідовано. Багато плужан стали жертвою сталінських репресій, зокрема й закатований сталінським режимом за національну ідею П.Капельгородський. Інші ж намагалися не переступати ні ширину, ні глибину дозволених владою тем, що не спонукало їм досягти творчих відкриттів. Свого часу очолював літературний осередок поет-підпільник П.Артеменко, розстріляний окупантами у роки Другої світової війни.
Перемога над нацизмом у Європі викликала сплеск літературного життя в Україні, прихід із нового покоління цікавих самобутніх авторів – і Лубенщина в її сьогоднішніх межах тут не виняток. У Києві, а тоді Черкасах спалахує яскрава літературна зірка таланту поета-шістдесятника В.Симоненка, щедро засівали літературну ниву письменники Н.Хоменко (очолювала літоб’єднання з 1952 по 1959 рік), В.Безорудько, Володимир Малик, П.Мостовий, Є.Наумов.
Про розіп’яту голодоморами, розстріляну у відродженні Україну писав солоницький патріот-вигнанець Василь Барка (Очерет).
Починаючи з післявоєнного часу й майже до кінця 90-х років ХХ ст., літоб’єднання змінює естетичні орієнтири – це заслуга багаторічного голови Петра Лубенського (з 1959 року). Він, в силу власного літературного досвіду та естетичних вподобань, був достатньо далекий від пріоритетів уже неіснуючого «Плуга», тож привчав початківців до роботи як над змістом, так і над формою. Це дало свої плоди: під опікою Петра Лубенського відбулося становлення знаних сьогодні талановитих письменників О.Неживого, Н.Баклай, О.Хало, Раїси Плотникової, О.Міщенка, Ганни Кревської, Ю.Манойленко, а також літераторів С.Сурмача, О.Печори, М.Кочерги, покійних В.Довбиша, В.Васильєва, Г.Когтєва, які виявили себе на відбіркових конкурсах «Поетична весна Лубенщини» і плідно працювали упродовж десятків років.
Зі здобуттям незалежності літературний осередок утверджувався в нових суспільних реаліях, змінювалися форми, методи творчих процесів, зав’язалися нові контакти з творчими організаціями.
З 1996 року естафету головування від П.Лубенського перейняла О.Хало. Літературне об’єднання у 2000 році виступило одним із ініціаторів заснування районної літературно-мистецької премії ім.В.Симоненка.
2003 року осередок реєструється як громадська організація. Тоді ж на чергових загальних зборах змінюється керівництво. Головою обрано О.Міщенка, секретарем Н.Шерстюк. Відтоді впродовж двох десятиліть проводилися щорічні конкурси на краще читання творів В.Симоненка та про В.Симоненка, літературно-музичні конкурси на військово-патріотичну тематику, щорічні конкурси поетів-початківців «Поетична весна Лубенщина». Для відзначення шкільного юнацтва та авторів, які пишуть для дітей та про дітей, у 2014 році запроваджена премія ім.О.Донченка.
Майстри слова брали активну участь у різних музичних конкурсах та фестивалях, зокрема Всеукраїнського фестивалю «Українська мова – мова єднання» (м.Одеса), на краще виконання авторської пісні, етнофестивалю «Лель» та інших, адже серед літоб’єднанців є також поети-піснярі і талановиті музиканти.
Донедавна Лубенщина була насичена літературно-мистецькими подіями, яскравими іменами, солідною кількістю авторської книжкової продукції, що видається лубенцями в різних видавництвах області та України, презентаціями книг. За плідну працю на літературній ниві лубенські майстри слова відзначені багатьма преміями та дипломами конкурсів і фестивалів як місцевих, так і Всеукраїнських, а також почесними званнями і нагородами, причому за останні два десятиріччя!
Упродовж двадцяти років видається обласна літературна газета «Ліра». Довкола неї та літоб’єднання гуртуються початківці.
Життя, український соціум стрімко змінюються, особливо під час російсько-української війни, що триває нині. Члени літоб’єднання воюють словом, а дехто, як В.Бєлорус, віддав за Батьківщину життя зі зброєю в руках.
Вихованці літоб’єднання О.Козинець, Є.Чугуй, А.Ігнатьєва, І.Павленко нині проживають по всій Україні і продовжують нести літературне слово у люди.
Все це дозволяє з упевненістю говорити, що «лабораторія літературної творчості» продовжує діяти і жити попри те, що потребує кардинальних змін та оновлення, пошуку інших форм роботи, розкриття животрепетних тем.
Віриться, що це під силу нинішньому поколінню письменників та літераторів напередодні української перемоги!
О.Міщенко, голова літоб’єднання ім. О.Донченка,
Н.Шерстюк, секретар літоб’єднання ім. О.Донченка,
