Одна дівчинка чекала Новий рік; дуже чекала, щосили. Їй мама сказала, що рівно о 12 годині можна загадати бажання – і воно здійсниться! Дівчинка повірила. Вона ж маленька ще була. Вона вірила у дива.
І навіть заздалегідь почала вигадувати бажання: дуже багато! Але треба вибрати одне. Або поїздку на море – вона на морі ніколи не була! Або ляльку Барбі. Це дуже дорога лялька, але така красива. Або велосипед. Це ще дорожче, але як здорово їздити по дворі і дзвонити в дзвіночок!
Загалом, багато бажань дуже. І обирати так цікаво. Це так чудово – загадувати бажання! І тут у мами з донькою собачка загубилася – маленький песик. Втік на вулиці, злякався петарди, яку хлопчаки підірвали. І мама з донькою кинулися за собачкою. Довго її шукали в темряві, кілька годин. Обморозили собі щоки і пальці. Плакали і кликали …
Але не змогли знайти свого маленького песика. Вони повернулися додому – що робити? І замість записок з бажаннями стали писати оголошення про собачку. Може, хтось її бачив? Коли настала північ, вони сиділи з обмороженими щоками, а по щоках текли сльози. І дівчинка все-таки загадала від щирого серця бажання. Одне.
Адже тепер не треба було вибирати: тільки одне бажання у них з мамою було – щоб собачка знайшлася! Більше нічого не треба! І собачка знайшлася. Знайшлася! Вона прибігла у двір і голосно гавкала. Їй холодно було і страшно. І дівчинка схопила свого песика, притиснула до грудей і повірила – бажання здійснюються у Новий рік! Інодій й особливо вибирати не треба. Багато чого нам хочеться, багато у нас бажань. Поки не трапиться щось.
Поки ми не зрозуміємо, яке у нас насправді бажання. Дуже просте: щоб близькі були з нами завжди. Щоб вони не губилися. Щоб ми могли притиснути їх до грудей щосили. Ось наше головне бажання. Нехай воно збудеться, а решта – не так вже й важливо. Решта – це потім…
© Анна Кир’янова
Джерело: Історії для натхнення
