Школа – це місце, яке не лише навчає, а й об’єднує, соціалізує, дає можливості глибше пізнати світ в якому живемо. На сьогодні значення і мета навчальних закладів не змінились, але в міру законодавчих змін якісна освіта виходить на вищий рівень. Інноваційні форми подачі матеріалу, застосування різних технологій і методик навчання дають змогу побачити навчальний процес в новому світлі. В цьому вже переконалися як міські вчителі, так і ті сіячі знань, які працюють у сільських школах.
Щоб бути конкурентоздатними, школи працюють в посиленому режимі, і справа не просто у відповідальності за виховання підростаючого покоління, а й у довірі батьків, які обирають той чи інший заклад. Громада села Снітин впевнена, що саме школа є епіцентром життя, а тому люди довіряють, підтримують, інвестують і пишаються тим, що на території села є Снітинська ЗШ І-ІІІ ст., у якій нині навчаються 74 учні. Сюди ж забезпечується підвіз школярів з Хитців, Хорошків, Шеків.
- Я сам навчався в цій школі, тому не можу не вкладати в її розвиток, – говорить сільський голова Сергій Мануйленко. – Заклад має чудові перспективи, діти себе показують, презентують школу, популяризують рідний край і своє село, якому більше тисячі років. Це наше майбутнє і я задоволений тим, що депутатський корпус сільської ради теж це розуміє, особливо, коли мова йде про фінансову підтримку установи. Наразі ми хочемо капітально відремонтувати теплогенераторну і на це спрямовуємо 700 тис. грн.
Щоб долучити дітей до знань, у школі використовують всі новітні техніки, а найменші школярі вже навчаються за системою НУШ. Тож разом з учнями зростають і вчителі, які опановують нову програму, вчаться інакше мислити і знаходити підхід до кожного маленького громадянина. Тут навчаються граючись і це неабияк подобається дітворі, бо ж навіть у період канікул учні прибігають до школи: хтось – підтягти предмети, а хтось до улюбленого конструктора чи іграшки. Внутрішні стіни школи розмальовані і розписані таким чином, щоб діти навіть на перервах могли повторити чи згадати навчальний матеріал. А ще їх прикрашають учнівські творчі доробки – картини, виготовлені з пластиліну та вишиті на тканинній основі.
Маса позитивних відгуків линуть на адресу педагогічного колективу Снітинської ЗШ І-ІІІ ст. за організацію такого заходу як «Батьківський день у школі». Його було проведено в березні цього року за ініціативи директора закладу з багаторічним досвідом Ніни Горбик. Всі присутні мали змогу ознайомитися з історією с. Снітин від минувшини до сьогодення, його видатними постатями, переглянути документальний фільм, який був створений до 1000-ліття села. Обов’язкова умова заходу – уроки, де у ролі вчителів мали виступити батьки. На думку вчителів, це тільки зблизило дітей з батьками, адже кожен з батьків мав подивитись інакше на свою дитину, а також оцінити вчительську працю.
- У класі мого сина «експериментаторів» було лише двоє: я та сільський голова Снітина Сергій Мануйленко, – ділиться враженнями мама учня 8 класу Оксана Возняк. – Я вибрала урок історії України не для того, щоб кинути виклик учителеві, а щоб довести собі та учням, що цілком реально вивчити події історичної давнини та запам'ятати дати. Люди часто не цінять розумову працю, думають що це досить легко... Але ж робота вчителя полягає не лише в викладенні нового матеріалу, а і в перевірці домашніх, самостійних та контрольних робіт, позакласній роботі. Загалом, свято вдалось дуже щире і атмосферне!
Це далеко не єдине свято, яке з успіхом проведено в стінах Снітинської ЗШ, діти завжди активні, беруть участь у різноманітних змаганнях, конкурсах обласного та районного рівнів. А той, хто показує найвищі знання та досягнення, за рішенням школи отримує грошове заохочення. Для вирішення цього питання Снітинська ЗШ заручилась підтримкою депутата районної ради Олександра Сухопари. Своєрідний «літопис» шкільного життя поданий у світлинах на тематичних стендах «Ми відпочиваємо», «Ми подорожуємо», «Наші свята», «Шкільні будні» та ін. І хоча подорожі не настільки далекі та тривалі, як хотілося б, втім, як зазначає директор школи Ніна Василівна, використовують кожен шанс, аби урізноманітнити дозвілля та відпочинок школярів. В цьому школі часто допомагають спонсори та небайдужі підприємці.
Тетяна Бондар разом із чоловіком і дітьми переїхала в село Снітин 5 років тому. Корінні харків’яни зважилися змінити місце проживання і відкрили для себе інший світ, дещо відмінний від міської метушні. Втім, жодного разу не пожалкували про свій вибір.
- Ми почали все з нуля, потрібно було і самим звикнути, і дітей влаштувати, – говорить пані Тетяна. – На той час мій син закінчував 11 клас, тепер він випустився, а натомість маємо донечку-другокласницю. Школа тут чудова, дружний колектив, завжди чисто і охайно, слідкують за харчуванням дітей, кожному приділяють увагу, залучають до активного шкільного життя. Повірте, мені є з чим порівняти… А ще мене вразив «Батьківський день у школі»: я спробувала себе не лише в ролі мами, а й учителя. На уроці говорила з дітьми про спілкування, роль сім'ї у вихованні дитини, про одвічні людські цінності, бо нам так часто цього бракує. А подібні заходи дуже зближують.
Натомість мама чотирьох дівчаток Галина Скабук приїхала до Снітина рік тому аж із Волинської області. Говорить, що й раніше жила в сільській місцевості, тому хоч і було важко, проте швидко звикла до нових умов.
- Тут нас дуже добре прийняли, а школа для моїх дітей стала, як рідний дім. В Снітинській школі гарні умови для навчання і розвитку, можна займатись позакласною роботою, відвідувати гуртки, циркову студію. Харчування комплексне і різноманітне, є спортзал (прим. авт. - в селі, де жінка мешкала раніше при школі не було спортзалу). Та й взагалі – люди відкриті, щирі, допомагають та підтримують нас, хто чим може.
Очільниця школи Ніна Горбик з гордістю дивиться на прізвища випускників школи, які вишиті хрестиками на рушниках. Один із них – сільський голова Сергій Мануйленко, який жодного разу не відмовив у допомозі і вважає рідну школу пріоритетним напрямком розвитку села, а тому прагне зберегти в ній все найкраще. Втім, як зауважує директор, хотілося, щоб у свою чергу батьки були більш ініціативними, щоб цікавилися життям дітей у школі, щоб підтримували різні ідеї та задуми вчителів, не були пасивними. Адже тільки разом у тісній співпраці можна виховати достойне молоде покоління.
Юлія АНТОНЕЦЬ.