Жив-був дід Панас. Справжній такий дід – з вусами, бородою, та люлькою, що стирчала у нього в роті з ранку до вечора. Жив дід не один, а бабцею Пріською. Це була звичайна бабка, в класичному розумінні цього слова – вона носила довгу спідницю, підперезану червоним пояском, розтягнутий светр незрозумілого кольору та червону хустку. Вона, як і всі бабці, була дуже хазяйновита та постійно бурчала на діда. У діда й баби було хазяйство – три попелясті курки та рудий кіт.
Село, де вони проживали було невеличке, але дуже гарне та охайне. Стежки та доріжки, мов змії розповзались вздовж рясних груш, яблунь та абрикос, поміж яких деінде визирали очеретяні стріхи невеличких побілених хаток. Село було живе – там мукали корови, хрюкали свині та гелготали гуси. Півні кожного ранку будили село, а ввечері - цвіркуни співали йому колискову…
Дід з бабою все життя прожили в тому селі, як їх батьки ті діди.
Життя тут нікуди не поспішало, плавно протікаючи невеликою річечкою між пологими берегами
Дід хазяйнував на подвірʾї, баба – в хатині, кури – несли яйця, а кіт ловив мишей. Здавалося, що так буде вічно, але…
Прийшла на їхню землю війна. Люта, невблаганна, жорстока. Загарбницька, хижа Росія напала на їх Україну, на їх дім. Звісно, про все це дід з бабою дізналися з газет та від односельців.
- А я завжди говорив, що канапи нам не друзі – говорив дід бабі кожного ранку, коли читав новини.
- Та що ти розумієш? – перебивала його бабка – йди, краще, паркан поремонтуй, а то геть похилився та скоро впаде.
- То все Путін – дід Панас не міг вгамуватись..
- Путін-шмутін – дражнила його бабця – теж мені експерт – йди займись ділом.
- І Лукашенко, сучий син. Я й подумати б не зміг. От скотиняка..- промовляв дід, забиваючи люльку тютюном.
Коли кінчались аргументи, бабця починала гучно гриміти чавунцями на кухні, а дід Панас вже розумів, що пора йти, бо нерви у бабки Пріськи не залізні.
Вісім чоловік з села відправили на ту війну.
Дід також дуже хотів піти на захист свого села, але вік вже був не той. Однак наш дід не впадав у відчай, готуючись стати партизаном. Мисливська рушниця 16-калібру в нього була, патрони також . А саме головне – це бажання, якого було надто багато. Потай від бабці він вечорами чистив рушницю, заряджав патрони та точив ножа.
Якось, дивлячись на голодного кота Мурчика, вирішив дід Панас сходити на риболовлю наловити «котячих карасів». Дід випросив в баби перловки та тіста, одягнувся та, запевнивши бабцю, що він «зовсім ненадовго» пішов на своє улюблене місце, сховане в заростях високого очерету.
Дід взяв дві вудки, розуміючи, що за один і той же проміжок часу, можна впіймати вдвічі більше риби, аніж на одну.
З двома вудками дід Панас нагадував диригента, який керує оркестром. Тільки його палички були надто довгими, та оркестр знаходився десь під водою.
Пройшов якийсь час, година а може й більше. Дід впіймав трохи більше десятка рибин, з яких пʾять – згодував котові, який прибіг слідом за дідом.
Але ось знову клюнуло. Та ще й як. Поплавок з гусячого пера, миттєво зник під водою, і вудка вигнулась в дугу. Дід, охоплений рибацьким азартом, отримав просто шалену кількість адреналіну, поки не витягнув здобич на берег. Це була великого розміру рибка золотистого кольору та з довгим різнокольоровим хвостом. Вона безсило лежала на землі, та жадібно ковтала повітря. Але як тільки дід взяв іі, щоб зняти з гачка, риба сказала людським голосом:
- Діду, відпусти мене…
Дід почухав потилицю, за звернувся до кота: «Мурчику, ти це чув?». Кіт облизнувся, в передчутті нової порції улюбленої іжі, та делікатно промовчав.
- Відпусти мене, я тобі три бажання виконаю – повторила рибка.
В діда було три версії. Згідно першої – це галюцинація внаслідок безсоння, яке турбувало Панаса останні років десять, згідно другої – це компот, який трошки забродив, а третя – це тютюн, який виявився не зовсім якісним.
Після третього «відпусти мене» до діда повернувся дар мовлення, і він тремтячим голосом спитав рибку:
- Відпустити?
-Так, так – риба почала плескати хвостом, зрадівши, що її почули..
- Виконаєш бажання? – перепитав дід.
- Так, виконаю, – запевнила риба.
- Одне бажання?
- Три. Три бажання, – повторила рибка.
Кіт зачаровано дивився на хазяїна, який про щось говорив з Золотистою рибкою, на нервово посмикував хвостом.
- Гаразд – нарешті сказав дід – добре, три бажання. Але як – зразу чи можна потім?
- Можна і потім, але сьогодні – відповіла риба.
Дід акуратно відчепив золоту рибку з гачка, та опустив її до води. Рибка востаннє озирулась на діда та Мурчика, махнула хвостом, та зникла в темній товщі холодної води..
Дід ще погодував кота рибою, розуміючи, що рибалка на сьогодні скінчилася…
«Три бажання». Головне – тільки бабці нічого не говорити. Дід змотував вудки, збирав снасті, але думки його були геть далеко. Він думав про війну, він думав про смерть і сльози. Він згадував розповіді свого батька, який пройшов Велику Вітчизняну до самого Берліна. Він згадував, що батько дуже радів з того, що син ніколи в житті не побачить війни. Дід Панас і сам так думав, але батько його помилявся. Ще в дитинстві Панас не міг зрозуміти, як це, із-за однієї людини – Гітлера – та її хворобливої манії померло скільки людей у всьому світі. А зараз – повернулись ті самі часи, але тільки людина носить друге імʾя.
Путін.. Це певно від слова російського слова «путь», Так, але здається, це - шлях в пекло.
Дід Панас прийшов додому сам не свій. Бабя Пріська це помітила, але дід не балував її своєю присутністю, і через десять хвилин зник в невідомому напрямку, і повернувся лише під вечір.
Минув тиждень.
Це був звичайний ранок. Дід з Бабою сиділи за столом, пили каву з пиріжками, та читали вранішню пресу. Але бабця діда зовсім не підганяла нікуди, та не перебивала.
Заголовки газет виглядали фантастично:
«Україно-Російська війна закінчилася повною капітуляцією Росіі»
«Російська Федерація розпалась на автономії»
«Москва згоріла дощенту»
«Президентський літак Російської Федерації с президентом Росії, Белорусії та членами Держдуми на борту, помилково був збитий російським ПЗРК з території Респуліки Бєларусь. Всі загинули»
Дід Панас, за традицією палив люльку, та непомітно посміхався собі у вуса – не обманула його Золотиста Рибка
А тим часом в Росії, по всіх телеканалах передавали одну і ту ж картинку:
Дід Панас у вишиванці на фоні вишитих фіранок та напіввідчиненого вікна, з рота у якого вилазить напис:
-ОТАКЕ ЖИТТЯ, МАЛЯТА!
