56-річний воїн, старший сержант, снайпер 1 категорії Антоненко Юрій загинув 11 лютого під час ворожого танкового обстрілу в районі міста Авдіївка Донецької області.

Народився Антоненко Юрій Григорович 29 жовтня 1966 року в селі Чутівка Оржицького району. У 1982 році, після закінчення Чутівської восьмирічної школи вступив на навчання до Лубенського медичного училища, яке закінчив у 1986 році. Тоді ж і розпочав свою трудову діяльність в Оржицькій центральній районній лікарні на посаді фельдшера швидкої допомоги. З 1986 по 1988 роки проходив службу у лавах Радянської Армії. Після демобілізації продовжив працювати фельдшером швидкої допомоги Оржицької центральної районної лікарні. З березня 1997 року Юрій Григорович обійняв посаду дільничного інспектора Сулинської держрибінспекції. У 2001 році він призначається на посаду старшого держінспектора – заступника начальника Сулиньської держрибінспекції. У цей час без відриву від виробництва Антоненко Ю. навчався на рибогосподарському факультеті Національного аграрного університету, який з успіхом закінчив і отримав диплом магістра. У березні 2007 року Юрій Григорович призначений на посаду начальника інспекції – старшого держінспектора Сулинської державної інспекції охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства.

Рибній галузі Антоненко Юрій віддав понад 25 років свого життя. За роки трудової діяльності Юрій Григорович мав численні нагороди та почесні звання:

Рішенням кафедри анатомії тварин Національного аграрного університету від 6 листопада 2007 року Антоненку Ю. Г. присвоєно звання «Почесний член кафедри анатомії тварин імені академіка В.Г.Касяненка Національного аграрного університету»;

Нагрудний знак Держрибагенства «Почесний працівник рибного господарства» у 2008 році;

Почесна грамота Міністерства аграрної політики та промисловості України у 2009 році;

Почесна грамота Кабінету Міністрів України у 2011 році;

Знак Держрибагенства «Ветеран рибного господарства» у 2012 році.

Почесна грамота Держрибагенства у 2014 році;

Почесна грамота Полтавської обласної державної адміністрації у 2014 році.

Його знали і цінували люди як професіонала, мудрого, принципового і відважного, справжнього чоловіка.

Щасливо складалося і особисте життя Юрія Григоровича. У 1988 році одружився з Валентиною Миколаївною. У 1989 році народилася дочка Олена, у 1991 році - син Ігор. У їхньому домі було завжди мирно і затишно, у родині два люблячі серця і центр всесвіту - їх діти та онуки. Здавалося б, жити і жити, радіти кожній миті. Та клята війна, розв’язана росією проти українського народу порушила усі плани і сподівання. Юрій Григорович не зміг залишитися осторонь. 27 лютого 2022 року він добровольцем вступив до лав Збройних Сили України. Майже рік самовіддано воював проти окупантів, поки ворожий снаряд не зупинив його мужнє серце. Він загинув, виконуючи бойове завдання. До останнього був вірний Військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та незалежність нашої Батьківщини.