Знову велика, невиправна втрата. Пішов у вічність мій добрий друг та колега, чудова світла та щира Людина, Педагог та Ерудит Андрущенко Михайло Анатолійович.
Коли знаєш людину протягом 30-ти років, спілкуєшся, переймаєшся її проблемами, хвилюваннями, відчуваєш її душу, знаєш про її сподівання та мрії, вона стає для тебе не просто справжнім другом, ба більше – частинкою тебе.
Михайло Анатолійович досконало знав три іноземних мови, був напрочуд ерудованою, обізнаною у всіх сферах життя людиною. Багато років пропрацював вчителем іноземної мови, передаючи дітям не тільки свої знання, а й даруючи частку своєї душі. Він був людиною з великим добрим серцем, але, на жаль, дуже слабким… Невблаганна хвороба передчасно вирвала його з виру життя, яке він так любив, не давши змоги реалізувати задумані плани та омріяні надії.
Тетяна МІЩЕНКО
