Як день, ти згас, пішов від нас,

З життям навіки розлучився,

Та знай, рідненький, що в серцях

У нас назавжди ти лишився. 

4 січня минає півроку, як смерть вирвала з життя нашого дорогого чоловіка, батька, дідуся, прадідуся

ЯКИМЕНКА ВАСИЛЯ МИХАЙЛОВИЧА.

Пішов від нас в одну мить. Прости, рідний, що не змогли тебе врятувати. Так пусто стало на душі і серце плаче кожний день від болю. Інколи таке відчуття, що промайнула вічність…, а інколи здається, що все трапилось вчора, настільки цей біль живий в душі… В це просто неможливо повірити і звикнути до цього. За цей час нам нітрохи легше не стало, наші серця завжди будуть боліти за тобою… Тебе немає… Ти ніколи більше не повернешся…. А як би хотілося думати, що ти просто кудись поїхав і через деякий час повернешся… Але цього ніколи не станеться... Усе лишив: кого любив, чим жив, про що мріяв, що планував, – не встиг зробити. Скільки б не пройшло часу, ти завжди будеш з нами і вічна пам’ять про тебе, рідний, ніколи не згасне в наших серцях, бо немає таких слів, щоб заспокоїти душевну рану. Ти так любив життя, в якому залишив хороший слід, був чесним, справедливий, працьовитий і дуже любив свою сім’ю.

Твоє надзвичайно добре серце перестало битися… Серце, в якому вистачило тепла і добра для всіх. Спасибі, рідненький, за все. Царство Небесне твоїй душечці і вічний спокій.

Хто знав, – згадайте та пом’яніть добрим словом і тихою молитвою.

ВІЧНО СУМУЮЧІ ДРУЖИНА, ДІТИ, ВНУКИ, ПРАВНУКИ ТА ВСІ РІДНІ.

Подяка

Коли помер наш дорогий чоловік, батько, дідусь, нашу родину підтримало дуже багато людей... Хочемо висловити велику вдячність людям, що розділили наше горе. Нехай у вашому житті буде якнайменше біди і низький вам уклін.

Із вдячністю родина ЯКИМЕНКІВ.