10 квітня 2025 року на Луганщині, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, загинув наш земляк, командир взводу вогневої підтримки аеромобільної роти, батальйону військової частини, лейтенант ПОГОРЄЛКО ВЛАДИСЛАВ ІВАНОВИЧ.
Владислав Іванович народився 14 березня 1988 року у місті Маріуполь. У 1996 році родина переїхала до Лубен, тож дитинство і юність минули у місті, яке для Владислава стало назавжди рідним і дорогим. Тут він закінчив ЗШ №1 та Лубенську школу мистецтв по класу гітари. Активність, дієвість, гарний організаторський хист проявлялися ще з дитинства: він завжди з відповідальністю ставився до усіх доручених завдань. Спорт займав особливе місце в житті Владислава. Найбільше його захоплювало спортивне орієнтування, яким він займався професійно, демонструючи наполегливість на змаганнях обласного, всеукраїнського, міжнародного рівнів. Неодноразово виборював призові місця і на бігових доріжках у змаганнях з легкої атлетики. Зібраний, загартований, витривалий – так згадують про Владислава, який завжди був готовий реалізовуватись, самовдосконалюватись, навчатись і просто жити в активному русі.
Закінчив Полтавський державний технічний університет імені Ю. Кондратюка за спеціальністю «Міське будівництво та господарство», а от спеціалізацію «Мости і транспортні тунелі» здобув у Київському транспортному університеті. У період навчання у вищих учбових закладах його зацікавив футбол. Тож часто працював футбольним арбітром.
Трудову діяльність розпочав з посади інженера-проектувальника ТОВ «ПБФ «Одеспромстрой» у місті Одеса. За проєктом Владислава Івановича побудований підземний перехід в Одесі. Не відриваючись від основної роботи, пройшов стажування інженера-мостобудівельника ТОВ «Союзтранспроект» у місті Київ. У лютому 2015 року став до лав Збройних Сил України. У складі десантно-штурмових військ виконував бойові завдання у зоні проведення АТО. Повернувшись додому з війни, працював як ФОП у сфері архітектури. Місцева архітектура тисячолітніх Лубен захоплювала Владислава Івановича завжди. У нього народжувалися цікаві ідеї щодо створення віртуальних путівників містом, які він хотів з часом реалізувати. Захоплювався старожитностями. Це було його маленьке хобі: разом з братом розшукувати предмети минувшини, що зберегли подих історії.
Владислав Іванович хотів бути корисним громаді, в якій проживав, сформувався, як особистість і фахівець. Тож у 2019 році пройшов конкурс і обійняв посаду директора КП «Шляхрембуд». Працював наполегливо та відповідально. Разом з колективом, який очолював, дбав, щоб мешканці громади могли безпечно пересуватися вулицями за будь-якої пори року: під час снігопадів, ожеледиці.
З початком повномасштабного вторгнення без вагань став на захист України. Мав досвід АТО, чітку патріотичну позицію і нестримне бажання бачити державу звільненою від ворога-агресора.
На рахунку Владислава багато знищеної ворожої техніки. Недарма ж під час АТО він мав позивний «Вогник» і був оголошений ворогом у розшук.
Владислав Іванович воював самовіддано. Побратими відгукуються про нього якнайкраще: був військовослужбовцем і людиною з великої літери. Завжди був готовий підставити плече, підтримати, допомогти. Мав позивний «Шеф» і намагався все тримати під контролем. У 2022 році був поранений, пройшов лікування і став у стрій. Вірив, що настане перемога і разом з дружиною вони виховуватимуть дітей у мирній, вільній Україні.
Свою родину Владислав Іванович оберігав від тривожних звісток. А на запитання рідних коротко відповідав: «Усе потихеньку».
Усі, хто знав Владислава, запам’ятають його як добру, щиру людину, цікавого співрозмовника, відповідального керівника, гарного сім’янина, надійного товариша, відважного воїна.
За мужність і самовіддану службу Владислав Іванович Погорєлко був нагороджений відзнаками Президента України «За участь в антитерористичній операції» та «За оборону України», медалями «Ветеран війни – учасник бойових дій», «Учасник бойових дій», а також пам'ятними відзнаками 5-го батальйону спеціального призначення та «Десантно-штурмові війська — завжди перші».
У захисника було багато цікавих ідей і сміливих проєктів, які вони з дружиною планували реалізовувати після закінчення війни. Мріяв про подорожі Україною та Європою на власному авто, з сім’єю, яку любив понад усе. Ворог обірвав усі мрії і сподівання героя, забравши найцінніше – його життя.
У вічній скорботі залишились мама, батько, дружина, діти, брат, усі рідні, друзі, побратими захисника. Ми глибо співчуваємо вам. Поділяємо ваш біль, горе і цю непоправну втрату.
Дякуємо тобі, воїне. Ти віддав своє життя, щоб українці жили під мирним небом, а наша держава була вільною і незалежною.
Світла пам’ять. Вічний спокій і Царство Небесне.
Прощання з ПОГОРЄЛКОМ Владиславом Івановичем відбудеться 8 серпня о 12 годині на Володимирському майдані в Лубнах.
Лубенська міська рада
