Загинув, забезпечуючи відхід підрозділів Збройних сил України з Авдіївки, Андрій Трухан.
Андрій Трухан, позивний «Стіч» — хоробрий боєць загону Paragon, захищав нашу країну з 18 років. Андрій пройшов чимало важких боїв, Київ, Бахмут, Соледар. Останній бій був в найгарячішому місці - Авдіївці.
Андрію лишилося назавжди двадцять.
Чуєш,Андрійку,як сходить ранок?
Пахне весною,хоч лютий знов...
Кров'ю ятриться війни світанок.
Їй би тягнутись шляхом Чумацьким,
З неба хапати свої зірки.
Вік для Героя смішний,юнацький,
20ть...які там твої роки!
Чуєш,Андрійку, Вкраїна плаче!
Ніч забирає Вітчизни сіль...
Де ти вродився такий,юначе?
Як пережити нам втрати біль?
Як поховати цноту та вроду,
Пагін ,що мав би рости й рости?
Цвіт наш ...насіння мого народу...
Вибач,дитино,нас всіх й прости!
Ми ж бо чіпляємось ...жити й жити,
Зранку встаємо, плануєм день.
Карти на фронті вже нічим крити...
Юнь...молодецтво...пора натхнень...
Ні, не народяться в нього діти,
Дерево роду за мить під пень...
...Як тобі кава,сьогодні, світе?
Сонячним буде в Європі день?
Може ,заплачеш?Андрійко ж мертвий,
Чуєш голосить за хлопцем Бог?
Він не хотів би для нього смерті,
Небо, мій світе,тісне для двох...
Світ не заплакав...то плаче мама.
Скраю та хата,де каву п'ють.
Так ще далеко від світу драма,
Де Україну шмагають й б'ють...
