Чи завжди можна спрогнозувати результат вчительської роботи. Вона має тривідомі чинники школа, діти, життя, але заздалегідь відомого результату досягти неможливо.
Саме цій темі була присвячена зустріч діалог, що відбулася 4 жовтня в Лубенському краєзнавчому музеї імені Гната Стеллецького. І йшлося під час зустрічі про професію вчителя, його взаємодії з учнями та цінностям, які формуються у шкільні роки.
Гостею зустрічі була вчителька Першої гімназії імені Матвія Номиса Наталія Знайко.
Це була жива розмова, у якій кожен брав безпосередню участь. Кожен ділився власним шкільним досвідом учня і пізніше батьків. Жвавий діалог мав доповненням малювання. Учасники ніби «побували на уроці».
Під час зустрічі учасникам запропонували замислитися над простими, але водночас глибокими питаннями: Що для мене є школа? Хто вони для мене — ці дивні люди, вчителі? Якими були діти тоді, якими є тепер і якими будуть у майбутньому?
Рухаючись за своєрідним компасом думок учасники зустрічі змогли поглянути на питання виховання з іншого ракурсу.
Адже шкільний досвід ми несемо через усе життя, і якщо урок може завершитися дзвінком на перерву, то життя таких дзвінків не має. Тому доводиться вчитися і виконувати завдання без вихідних і канікул. Присутні привітали Наталію Знайко з професійним святом, а в її особі і всіх вчителів, хто присвятив себе нелегкій професії.
Фото з посту музею
