Вона ніколи не мріяла про іншу професію, не шукала престижних посад, не обирала кращих перспектив. З самого початку знала, що все життя буде віддана лише медицині і жодного разу не зрадила своєму покликанню – лікувати маленьких пацієнтів. Тож кому, як не міському педіатру знати, що все в житті таки насправді починається з малого.
Її професійний шлях – це не один десяток років гарту, витримки, досвіду. А колись він починався із кроку до медичного училища. Що змінилося з того часу, яку мету сьогодні ставить перед собою галузь педіатрії та як зберегти щасливе дитинство малюків – про це говорили в особистій розмові із заступником головного лікаря КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» з охорони дитинства і материнства Вірою Оксентіївною Пушко.
- Ви віддали медицині 55 років. Пам’ятаєте, яким був ваш початок?
- Це моє свідоме рішення – відтоді і дотепер. Певна, що в жодній іншій сфері не змогла б реалізувати себе так, як тут. Праця педіатра не завжди легка, адже в ній теж є багато аспектів, які потрібно вирішувати, розв’язувати різні ситуації, шукати індивідуальний підхід. Я не мала права оступитися, бо що може бути краще за порятунок маленьких життів. Здоров’я дітей, їх щирі безтурботні усмішки, то найліпша для мене нагорода.
- Відомо, що ваші дві доньки і внучки працюють медпрацівниками середньої ланки. Чи впливали ви якимось чином на їх професійний вибір?
- У жодному випадку. Хоча мене цей факт не дуже дивує. Вони зростали у середовищі лікарів, де все було спрямовано на тему охорони здоров’я: новітні тенденції, захворювання, боротьба з ними, відносини «пацієнт-лікар», застосування ліків та багато іншого. Можливо, саме це й спонукало їх обрати відповідний фах, але я особисто не наполягала.
- Якою нині ви бачите педіатрію: її розвиток на початку вашої кар’єри і в умовах сучасного реформування?
- Раніше педіатрія як предмет вивчалася студентами всі 6 років. Це була основа основ і саме на цю науку робили головний акцент. Зараз, я вважаю, що йде поверхове вивчення предмету, не настільки досконале, як раніше, а в пріоритеті сімейні лікарі, які мають опанувати майже всі напрямки медицини одночасно. Чи дасть це покращений результат – покаже час.
- Професійне вигорання – це не про вас?
- Звичайно ні. У мене дуже сильна мотивація до роботи, тому які б труднощі не виникали – я впевнено їх долала. Бувають дуже нелегкі ситуації, вони життєві, але я стійко тримаю себе в руках. До того ж, дітей сприймаю і як джерело додаткової енергії, настрою: вони щирі, відкриті, ще не вміють маніпулювати, обманювати. Інколи читають тут гуморески, розповідають про свої захоплення, дивують малюнками. Зі старшими вже так не буде, адже потрібно враховувати вікову психологію.
- Найпоширеніші сучасні дитячі захворювання – які вони?
- Дитячий організм – не копія дорослого, він має свої особливості розвитку і перебіг різних захворювань теж відрізняється. Найчастіше спостерігаються функціональні розлади травлення у дітей, ацетономічні синдроми, що говорить про неякісне харчування, не здорову їжу. Часто звертаються (батьки з дітьми – прим. авт.) зі скаргами на підшлункову залозу, раніше було більше ревматизму в дітей, зараз він майже зник, бо діти гіперактивні та й мікрофлора змінюється. Трапляються і злоякісні новоутворення в діток, про це завжди важко говорити. Загалом, дитяче відділення приймає маленьких пацієнтів не лише з Лубен та району, часто приїздять з Чорнух, Оржиці, Гребінки. Вважаю, що в нас єдиний медичний простір і ми маємо допомагати всім, хто звертається.
- Ви працюєте зі студентами-інтернами. На вашу думку, чого не вистачає молодим фахівцям, або навпаки – у чому бачите їх переваги?
- Як і майже всім, хто тільки закінчив навчання, їм не вистачає практики. Молоді люди приходять працювати, сповнені теорії, але часто не знають як застосувати її на практиці. Ми намагаємось це виправити: я вчу здобувати досвід на прикладі конкретних ситуацій, у повсякденній роботі, під час нічних чергувань. Разом зі студентами робимо призначення, розглядаємо окремо кожне захворювання, інтерпретуємо аналізи, вчимося спілкуватися з батьками, зрештою – привчаю молодих фахівців до самостійної роботи. Не нарікаю на них, адже вони стараються і роблять все можливе, це їхній початок.
- Віро Оксентіївно, як в сучасних умовах забезпечити дітям здоровий розвиток і в чому ви вбачаєте охорону дитинства?
- Відповідь на це питання здебільшого залежить від батьків і лише 10-20% є вирішальними з боку медицини. Звісно, найперше – це здоровий спосіб життя малюка, умови, в яких росте і виховується малеча. Враховувати слід не лише побут, а й атмосферу в родині, взаємостосунки між батьками, адже будь-який негатив, якщо він має місце, може відбитися на дитині. Також потрібно дотримуватись режиму, часто гуляти на свіжому повітрі, віддавати перевагу грудному вигодовуванню, вчасно робити щеплення, загартовувати. А головне – постійно займатися з дитиною, щоб вона відчувала турботу дорослих, зростала в затишку і любові.
Розмову вела Юлія АНТОНЕЦЬ.
Знімки автора.
