Сергій Іващенко народився 8 червня 1996 року у селі Чутове, Полтавської області. У кінці грудня цього ж року родина переїхала в село Вили Лубенського району, де він і зростав. У 2003 році Сергій став учнем Тарандинцівської загальноосвітньої школи І –ІІІ ступенів імені В.А. Симоненка. Тут він навчався одинадцять років, пам'ятаємо його, як щирого, позитивного, доброзичливого, готового завжди прийти на допомогу. Після закінчення школи, Сергій Іващенко навчався в Лубенському професійному ліцеї і здобув мирну професію «Столяр будівельник. Монтажник гіпсокартонних конструкцій». З червня 2016 по листопад 2017 року проходив строкову службу в Національній гвардії України. Він поспішав жити, поспішав бути щасливим. Тому попри війну, у короткі хвилини між бойовими діями, 14 грудня 2022 року одружився. Але ворожий снаряд не лишив шансів на мирне щасливе життя воїна. Під Донецьком у Красногорівці внаслідок танкового обстрілу загинув стрілець 3-го відділення кулеметного взводу військової частини А- 7098.

17 березня 2023 року трагічна звістка ошелешила родину - під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут Донецької області, отримавши поранення несумісні з життям загинув чоловік, батько двох синів - Мороз Віктор Васильович. Віктор Васильович народився 14 лютого 1976 року в селі Новий Мир Сімферопольського району Кримської області. У 1989 році родина переїхала до міста Бобровиця Чернігівської області. Після закінчення місцевої школи вступив до Ніжинського агротехнічного коледжу здобувати освіту майстра з ремонту холодильного обладнання. Працював на місцевому молокозаводі. У 1997 році, після одруження, залишився жити а працюваи на Лубенщині. Він був товариським, життєрадісним, готовим завжди прийти на допомогу. Із початком повномасштабного вторгнення одним із перших організував місцеву самооборону в селі. А 5 листопада 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Мороз Віктор Васильович пройшов шлях від солдата до командира 4- го аеромобільного відділення 3 а/м взводу 7 а/м роти 3 а/м батальйону військової частини А 4355 десантно-штурмових військ. Мороз Віктор Васильович був справжнім патріотом України, загинув, щоб ми мали можливість цінувати кожну хвилину життя.

Не встигла громада оговтатися від втрати одного воїна, як в холодних обіймах смерті опинився інший.

20 березня 2023 року під час виконання службових обов'язків у н.п. Новоолександрівка Донецької області обірвалося життя старшого солдата, старшого водія 2 - го мінометного взводу, мінометної батареї РВП в/ч А-7313 Каптана Костянтина Андрійовича. Народився Костянтин 7 жовтня 1984 року в місті Маріуполь Орджонікідзевського району Донецької області. У сім'ї був другою дитиною, мав старшого і меншого братів.

З 1991 по 2000 рік навчався в Губській неповній середній школі І-ІІ ступенів. У 2002 році здобув повну загальну освіту в Тарандинцівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Костянтин був життєрадісною, оптимістичною й працьовитою людиною, любив природу. Красу рідного краю зберіг на багатьох світлинах. Дуже любив читати, особливо вірші Т.Г Шевченка. Де б він не був, що б не робив, але книга завжди була з ним поруч. Каптан Костянтин був справжнім патріотом. Пройшов пекло АТО, із самого початку війни не міг він стояти осторонь проти російської агресії, то ж добровільно вступив до Сил територіальної оборони ЗСУ, але себе, на жаль, не вберіг... Без батька залишились дочка Анастасія, сини Тарас та Тимофій.

Низький уклін, вічна шана та пам’ять захисникам!

У змаганнях взяли участь 6 команд:

- Тарандинцівський старостат,

- Новооржицький старостат,

- Вишнівський старостат.

Спортивні поєдинки були інтригуючими, динамічними, юні волейболісти вразили присутніх своєю вольовою грою та боротьбою.

І місце – команда Вишнівського старостату.

ІІ місце – команда Тарандинцівського старостату.

ІІІ місце виборола команда Новооржицького старостату.

Бажаємо всім учасникам завжди бути пліч-о-пліч, впевнено йти до перемоги. Щира подяка вчителям фізичної культури за підготовку команд до змагань, популяризацію волейболу серед учнівської молоді.

Віталіна Гаврик