Поезія – це музика душі, давній духовний скарб людства. Вона втамовує душевну спрагу, пробуджує в людині радість життя, любов до краси, входить в наше життя з дитинства і залишається з нами до кінця. Кожний знаходить в ній щось своє, близьке і зрозуміле. Відповідно до резолюції 30-ї сесії ЮНЕСКО, яка проходила в 1999 році у Парижі, було прийнято рішення щорічно 21 березня відзначати Всесвітній день поезії (World Poetry Day).
В українському календарі Всесвітній день поезії вперше з’явився у 2004 році, відзначають його на державному рівні: у літературних музеях проходять лекції, що піднімають тему поетичної спадщини і сучасних поетичних ідей. Наша країна багата майстрами високої поезії. На весь світ і різними мовами прозвучали пророчі слова Тараса Шевченка, сильна жіноча поезія Лесі Українки, могутнє слово Івана Франка. Чарівна поезія Ліни Костенко, прониклива лірика Василя Симоненко, Василя Стуса, Бориса Олійника, Павла Тичини вражають своєю романтичною схвильованістю та щедрістю почуттів.
Величезна скарбниця високого українського поетичного слова поповнюється щодня, щогодини. Учні Литвяківської гімназії також не залишились осторонь цієї події. У рамках святкування було запропоновано популяризувати поезію як один із видів мистецтва, що дає змогу всьому суспільству знайти і затвердити свою самобутність. Мистецтво поетичного слова допомагає формувати і збагачувати внутрішній світ людини, позитивно впливає на її свідомість, розвиває інтелект, творчі здібності, естетичний смак. Зокрема, це стосується молоді, яка за допомогою поезії зможе відкрити для себе основоположні цінності життя.
Світлана Ярута, вчитель української мови та літератури
