19 березня 2024 року відбулася лінійка-реквієм приурочена вшанування пам’яті нашого земляка Мороза Віктора Васильовича та випускника Тарандинцівської школи 2002 року,– Каптана Костянтина Андрійовича
17 березня 2023 року трагічна звістка ошелешила родину - під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут Донецької області, отримавши поранення несумісні з життям загинув чоловік, батько двох синів - Мороз Віктор Васильович. Віктор Васильович народився 14 лютого 1976 року в селі Новий Мир Сімферопольського району Кримської області. У 1989 році родина переїхала до міста Бобровиця Чернігівської області. Після закінчення місцевої школи вступив до Ніжинського агротехнічного коледжу здобувати освіту майстра з ремонту холодильного обладнання. Працював на місцевому молокозаводі. У 1997 році, після одруження, залишився жити а працюваи на Лубенщині. Він був товариським, життєрадісним, готовим завжди прийти на допомогу. Із початком повномасштабного вторгнення одним із перших організував місцеву самооборону в селі.
А 5 листопада 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Мороз Віктор Васильович пройшов шлях від солдата до командира 4- го аеромобільного відділення 3 а/м взводу 7 а/м роти 3 а/м батальйону військової частини А 4355 десантно-штурмових військ. Мороз Віктор Васильович був справжнім патріотом України, загинув, щоб ми мали можливість цінувати кожну хвилину життя.
Не встигла громада оговтатися від втрати одного воїна, як в холодних обіймах смерті опинився інший. 20 березня 2023 року під час виконання службових обов'язків у н.п. Новоолександрівка Донецької області обірвалося життя старшого солдата, старшого водія 2 - го мінометного взводу, мінометної батареї РВП в/ч А-7313 Каптана Костянтина Андрійовича. Народився Костянтин 7 жовтня 1984 року в місті Маріуполь Орджонікідзевського району Донецької області. У сім'ї був другою дитиною, мав старшого і меншого братів.
З 1991 по 2000 рік навчався в Губській неповній середній школі І-ІІ ступенів. У 2002 році здобув повну загальну освіту в Тарандинцівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Костянтин був життєрадісною, оптимістичною й працьовитою людиною, любив природу. Красу рідного краю зберіг на багатьох світлинах. Дуже любив читати, особливо вірші Т.Г Шевченка. Де б він не був, що б не робив, але книга завжди була з ним поруч. Каптан Костянтин був справжнім патріотом. Пройшов пекло АТО, із самого початку війни не міг він стояти осторонь проти російської агресії, то ж добровільно вступив до Сил територіальної оборони ЗСУ, але себе, на жаль, не вберіг... Без батька залишились дочка Анастасія, сини Тарас та Тимофій.
Зі словами подяки та співчуття до сімей воїнів звернулася директор школи Подорожня А.І.:"Ми будемо пам’ятати і шанувати подвиги наших українських героїв, які ціною власного життя заплатили за незалежність та цілісність нашої держави"
Вчитель захисту України Сидоренко В.І. звернувся до учнів, присутніх зі словами:"Наш обов’язок бути гідними пам’яті захисників, та пам’яті багатьох інших загиблих воїнів. Що наша зброя - це українська мова, пісня та незламний дух".
Учні, вчителі та присутні поклали квіти до меморіальної дошки захисникам та на Алею Слави.
Низький уклін, вічна шана та пам’ять захисникам!
Віталіна Гавриш
