Опішненська кераміка – феномен народного мистецтва України, що захоплює світ рукотворною красою й талантом її майстрів.
Яскравою ознакою глиняних виробів Опішного, яка сьогодні безпомилково вирізняє їх з-поміж інших гончарних осередків, є мальовка.

Її «сучасному» вигляду – понад століття. Традиція такого декорування бере початок зі зламу ХІХ–ХХ століть, коли розпочалося входження в кераміку національного варіанта стилю модерн. Як зазначає дослідниця опішненського гончарства, мистецтвознавиця Олена Клименко, «орнаментика українського стилю ґрунтувалася на використанні мотивів вітчизняного бароко. Її розробляли художники для оздоблення архітектури, а також для запровадження в декор виробів народних майстрів, зокрема опішненських гончарів». Саме тоді майстри Опішного «бароковим орнаментом почали оздоблювати вироби з підполив’яним контурним малюванням».
Формування «нового стилю» перетворилося на міцну традицію, без якої нині не уявляється гончарство Опішного ХХ – початку ХХІ століть.

Опішненська кераміка в експозиції Музею малобудищанського гончарства (Етносела «Гончарія»). Фото Тараса Пошивайла

Основу опішненської мальовки складають елементи, стилізовані за мотивами природи: гілочки з квітами, бутонами, виноградом і ягодами, доповнені листям, завитками, колосками, лапками тощо. Самобутнє світосприйняття місцевих майстринь наповнило традицію оригінальними образами рослин, птахів, риб. У багатстві сюжетів і соковитих орнаментальних композиціях відчувається розмай приворсклянського простору, гармонія зелені й живої природи.
Спадщина талановитих малювальниць Опішного ХХ століття представлена в колекції Національного музею гончарства на унікальній виставці «Опішненська мальовка як ідентифікаційний код нації». У загальній експозиції подано 33 ескізи гончарних орнаментів Наталі Оначко (1900–1988), Явдохи Пошивайло (1910–1994), Зінаїди Линник (1911–1990), Мотрони Назарчук (1911–2008), Раїси Ширай (1941 р. н.), Наталі Городянин (1953 р. н.), Любові Кальної (1954 р. н.).
Майстрині віддали улюбленій справі десятки років, вклавши в кожний орнамент часточку своєї душі. Зразки їхньої творчості втілюють досконале відчуття ритму й пропорцій, оригінальну стильову манеру й натхнення традиціями гончарного краю.Любов Кальна. Декоративна мальовка. Опішне, 2009. Папір олівці.

Особливою красою наповнені орнаменти, що вже розквітли на глиняних виробах! Барвисте «опішненське золото» відкривається поціновувачам в експозиційних просторах музеїв-садиб Опішного. Розкішна збірка мальованого посуду ХХ століття знаходиться в Меморіальному музеї-садибі гончарської родини Пошивайлів. Завдяки винятковому смаку й творчій харизмі, Явдоха та Гаврило Пошивайли зберегли в родинному помешканні не лише кращі зразки власних робіт, а й унікальні твори майстрів-односельців. Прекрасну колекцію мальованого посуду Опішного 1970–1990-х років пропонує до огляду Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. І звичайно, враження від опішненської кераміки були б неповними без відвідин Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко та Музею малобудищанського гончарства (Етносела «Гончарія»). Так атмосферно споглядати посуд у гончарських оселях – там, де досі живе дух творчості…
Майстри Національного музею гончарства натхненно продовжують кращі традиції місцевого ремесла. Якщо ви давно мрієте наповнити свій повсякденний простір чимось унікальним, неймовірно красивим і справді українським – завітайте до Опішного, візьміть до рук опішненську кераміку, і вона залишиться у вашому серці назавжди…

Жанна Невкрита,
інформаційна служба Національного музею гончарства
Фото Тараса Пошивайла