Їй – 83. Живе в Лубнах на третьому поверсі в квартирі. Нічого не чує та все бачить. Бачить людей, що ходять вулицею, бо найкраще місце її під вікном. Бачить сонце, що вселяє тепло в її серце. Бачить небо, що допомагає їй в улюбленій справі. Вона вишиває ікони та роздає їх усим, рідним, сусідам, знайомим. Обережно, без окулярів, зашиливши нитку муліне в голку і так хрестик до хрестика, вже й не злічити тих образів.
Так Софія Йосипівна Кириленко відволікається, набирається сил, радіє життю. Не дарма кажуть, що ікони може вишивати людина тільки з доброю душею.
Хор дівчат села Воронинці, хутір Котляревськ, Катерина Йосипівна крайня справа.
Анна ЛОХМАТОВА.
