Учні 7-А класу й учителі Академічного ліцею імені братів Шеметів здійснили одноденний екскурсійний тур «Славетна історія Полтавщини» за маршрутом Лубни - Тарандинці - Березова Рудка - Велика Круча - Лубни.
Першою екскурсійною локацією став зразковий літературний музей В.А.Симоненка. Юні екскурсоводи музею зустрічали шанувальників творчості В.А.Симоненка цікавою розповіддю про життєвий і творчий шлях генерального земляка. Екскурсанти оглянули експозицію музею, затамувавши подих, слухали живий голос Василя Симоненка.
Відвідали цікаву пам'ятку історії, архітектури та садово-паркової культури – садибу Закревських. З'явилася вона в Березовій Рудці завдяки генеральному бунчужному Війська Запорозького Йосипові Закревському, котрий купив хутір на початку другої половини 18 століття. Територія садиби має значну площу – близько ста гектарів. У її центрі стоїть мурований палац. Він, до речі, один із небагатьох, які збереглися на Полтавщині донині завдяки тому, що в приміщеннях маєтку розташований Березоворудський аграрний коледж. Зараз відбувається ремонт основного приміщення. У їдальні коледжа поласували козацьким кулішем і смачною випічкою: піцою й пиріжками з яблуками. Поруч, у продовгуватих флігелях знаходяться зимовий сад, музей поета-пісняра Дмитра Луценка та краєзнавчий музей. Довкола комплексу споруд розкинувся великий тінистий парк.
У с. Березова Рудка знаходиться одна з трьох пірамід Європи - Закревська піраміда. Побудована вона в кінці XIX в. Гнатом Закревським, який захоплювався єгипетською культурою. У поховальному спорудженні поєдналися класичні форми єгипетської піраміди і язичницька атрибутика з православними символами. Вхід у каплицю «охороняла» привезена Закревським з Єгипту статуя богині Ісіди, а на портику над входом розташовувався православний хрест. По центру зали знаходився православний вівтар із великим кам'яним хрестом. Нині піраміда напівзруйнована. Але в її таємничих вікнах блукають вітри минулих епох…
На зворотньому шляху провели цікаво час у приватному художньому салоні творчої родини Василенків "Музей українського побуту" у Великій Кручі. Колекціонер старожитностей Микола Василенко зібрав багату колекцію творів народних майстрів не лише Полтавщини, а й усієї України. Зокрема, познайомилися із великокручанською керамікою, яку виготовляють місцеві художники-аматори Олександр Суворов та Сергій Сьомін: вази, горщики, фігурки казкових героїв, паркова скульптура. Створили музичний оркестр із паном Миколою та виконали експромтом декілька народних мелодій.
Придбали на згадку сувеніри: предмети народного побуту, художні вироби. А ще залишився час на фотолокації, ігри та розваги. Було весело і драйвово.
Протягом усього часу в дорозі нас супроводжувала екскурсовод, яка розповідала про історію села Тарандинці. Про розкопки й дослідження Гінцівської стоянки. Про кавалерист - дівицю Надію Дурову і про відомого історика та етнографа А. Стороженка, біографія яких повʼязана із селом Велика Круча. Про маєток Стороженків, від якого нині залишилася лише вежа. Вона стала єдиним нагадуванням про садибу, яка колись тут знаходилась. У 1993 році місцевий підприємець створив на основі башти Стороженко у Великій Кручі першу в Україні приватну броварню з рестораном і відпочинковим комплексом.
Поруч знаходяться автомобільний кемпінг, кафе і ландшафтний парк.
Далі по маршруту дізналися цікаві факти про водонапірну вежу в Пирятині – архітектурну споруду та пам'ятку історії, розташовану обабіч траси. Це надзвичайно популярне, можна сказати, навіть, культове місце серед туристів. Славу вежі та її найближчим околицям приніс фільм «Королева бензоколонки», головним місцем подій на зйомках якого й є пам'ятка. Після того, як Водонапірна вежа з’являлася в кадрі не менше, ніж головна героїня кінострічки, вона й стала впізнаваним символом міста. Сьогодні башту не використовують за призначенням, а поруч, у приміщенні пирятинської автостанції, біля старої заправки, розміщений кафе-музей «Королева бензоколонки».
А ще дізналися про започаткований у 2016 році в Березовій Рудці мультимистецький етнофестиваль «Свіччине весілля» - затишне осіннє дійство, яке полюбилося жителям села та гостям, але вже два роки не відбувається через війну.
Довідалися, що саме на Семена (першого вересня) – наші предки вшановували вогонь, аби той допомагав їм працювати впродовж зимових вечорів. У народі це свято називали Свіччиним весіллям. Цього дня кожен майстер намагався «засидіти вечір» – розпочати якусь роботу, господині починали свої рукоділля, а молодь – влаштовувала вечорниці.
Людмила КОРНІЯЧЕНКО, класний керівник 7-А
Приватні оголошення, оголошення рекламного характеру, привітання та інші матеріали надсилайте