З Тетяною Ущапівською (Сушко) я навчалася у Полтавському педагогічному інституті в далекі сімдесяті роки. І вже тоді Таня відзначалася якоюсь неповторною ліричністю і залюбленістю у світ. Усе навколо неї здавалося світлішим і кращим. Так і понесла вона у життя свою доброту і лагідність. Мов Берегиня. І ось тепер, через сорок три роки, мені до рук потрапляє дитяча книжка «Абетка від Тетяни». Автор – Тетяна Ущапівська.
Я зраділа і здивувалася водночас. Зраділа тому, що взяла до рук книжку нашої Тані, а здивувалася, бо давно не бачила такого розкішного видання. Гортала сторінки з таким захопленням, як, мабуть, робити можуть тільки діти, коли їм щось дуже подобається. Та це ж вибухова книга – фоліант! Найперше – вірші для дітей! Написано зрозумілою, чіткою мовою, дібрано саме ті слова, що легко запам’ятовуються. Рядки добре зримовано, відчувається внутрішня мелодика слова, це допомагає маленьким читачам робити своє мовлення образним і красивим.
Читаючи дітки розвиватимуть свою уяву, вчитимуться критично мислити, аналізувати та робити висновки. Скільки любові і ніжності у цих віршах для дітей! А скільки наших (наших!) рідних слів, що розвивають красу і милозвучність української мови!
Вибивали, шили, мили,
Прибирали, сир варили,
Щоби гості були ситі,
Отакі ми працьовиті!
Якраз нещодавно мене запитала одна продавчиня в магазині, що означає слово «ситий». Ну що тут скажеш? Почитайте «Абетку …» пані Тетяни.
Мене захоплює майстерність Тетяни Дмитрівни у вибудуванні вірша, як окремого жанрового твору.
Ось ніби бачимо маленьку хатинку, до якої забігла дітвора:
Пиріжечки пахнуть з печі,
Поля просить в дім малечу:
-Присідайте, не цурайтесь,
Пирогами пригощайтесь!
А он берег улюбленої річки, куди поспішають у червоних чоботах каченята. А ще далі золота нива, де працює
Ховрашок – хазяїн в полі!
Хліба виростив доволі
Хазяйнує, молодець
Є і хатка, і хлівець.
Перегортаймо сторінка за сторінкою – і перед уявою постають все нові і нові картинки радісного життя. «Абетка від Тетяни» щедро здобрена цікавими дитячими малюнками, у яких ніби ожили улюблені «мультяшні» герої та прийшли до дітей, щоб разом пізнавати безмежний світ добра і краси. Кожна буква абетки виписана з такою любов’ю, що годі й віднайти до неї потрібних епітетів. Букви усміхаються, підморгують, дивуються, манять до себе, захоплюють виразом казкового личка, танцюють, веселяться. Що ж, недарма кажуть, що посієш – те й пожнеш. Коли так натхненно, талановито та з любов’ю працювати для дітей - то віддастьcя сторицею.
Книга видана в непростий для нашої країни час. Іде жорстока, кровопролитна війна. Україна бореться за свою незалежність і право бути вільною європейською державою. Тому й не випадково книгу відкриває вірш з промовистою назвою «Мова – наша зброя». Так, мову треба не лише вчити, нею треба думати і говорити! Тетяна Дмитрівна з односельцями, разом зі своєю родиною допомагає нашим воїнам наближати День Перемоги. А книга, про яку ми сьогодні говоримо, є добрим променем світла у щасливе майбутнє.
Я з радістю відзначаю з’яву нової книжки, що є подією у чарівному світі дитинства, і закликаю дорослих і малих: читайте! І хай вам буде любо і щасливо разом перегортати сторінки цього чудового видання.
Ольга Шаповал
Філологиня, поетка, лауреатка Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Григорія Сковороди
