Сьомого грудня - день великомучениці Катерини, у народі "Катерини", свято дівочої долі. У цей день перед образами цієї святої дівчата ставлять свічки, а потім під вечір ворожать на свою долю.
Напередодні дня Катерини дівчата клали під подушку листочки з різних дерев, на кожен загадуючи кількох хлопців. Серед них мав бути і один яблуневий листочок. Лягаючи спати, дівчина читала молитву, а вдосвіта просила найменшого в родині хлопчика витягти один із листочків: який витягне, за того й вийде заміж, а якщо випаде лист яблуні, то доведеться ще посидіти в дівках.
Опівночі, перед “першими півнями”, дівчата беруть горня з “вечерею”, обгортають його новим рушником і йдуть “закликати долю” до воріт. Кожна з дівчат вилазить по черзі на ворота, тримаючи в руках горня з кашею чи борщем, і тричі гукає: "Доле-доле, йди до мене вечеряти!"
Якщо в цей час заспіває півень, “доля обізвалася”, якщо ж ні: “Доля оглухла, не чує мого голосу”. Журиться дівчина і проклинає долю: “Щоб ти зозулі не чула, блуднице моя!” Та це ще не біда. Гірше, коли зірка з неба впаде. “Погасне Доля!” – злякано шепочуть дівчата.” Якщо десь у цю мить загавкав пес чи озвалася якась інша худобина, це означало, що доля почула дівочі благання і з тієї сторони слід чекати нареченого. Причому якщо закукурікав півень – парубок прибуде статний і багатий; якщо озвався собака – чоловік буде вірний і не дуже страшний, трохи сварливий; якщо заіржав кінь – чоловік трапиться роботящий, спокійний, але з характером.
Тим, хто хоче знайти щастя в шлюбі, радять відвідати в цей день церкву (тільки до 11-ї години) і поставити свічку до ікони св. Катерини. У цей день адресне звернення до святої багаторазово підсилює побажання, а значить, і задумане отримає шанс втілитися в реальність.
Традиційно з приходом Катерини починалися морози, тому й казали: як Катерина по воді, то Різдво по льоді; як на Катерину холодно, то буде голодно; на святу Катерину ховайся під перину.
