Гірка чаша втрат знову не оминула Лубенщину. У боях за свободу і незалежність України поліг смертю хоробрих наш земляк, житель с.Вищий Булатець Долгобородов Станіслав. Це перша втрата в цьому селі, яке знало безвісти загиблих та жодного разу не стикалося з болем поховання земляків-воїнів полеглих у російсько-українській війні.
Станіслав загинув у день народження 18 травня. Йому навіки 31.
Станіслав Долгобородов народився 18 травня 1992 року. Закінчив Вищебулатецьку загальноосвітню школу. Агрономічну освіту отримав у Березоворудському технікумі Полтавської державної аграрної академії у 2012 році. Працював на різних підприємствах Лубенщини та за кордоном.
Станіслава пам’ятають як позитивну, світлу, відкриту людину. Безвідмовний, щирий він мав багато друзів. Вболівав за долю села. Мав активну громадянську позицію і дуже вболівав за Україну.
Тож у травні 2021 року вступив на військову службу за контрактом.
Своє недовге життя Станіслав розпочав і закінчив в один день, прожив його яскраво й віддав заради своїх батьків, дружини, доньок, земляків. Заради – України!
Під звуки духового оркестру односельці багатолюдною колоною рухалися до центру села. Тут, біля Будинку культури, відбувся траурний мітинг.
Від влади виступили перший заступник міського голови Олег Соболєв, начальник Лубенської РВА Сергій Сіряченко, від ЗСУ - начальник групи морально-психологічного забезпечення Лубенського РТЦК та СП Сергій Даценко та командир військової частини Анатолій Лажко, від односельців - староста Вищебулатецького старостинського округу Олексій Звержинський та директор Вищебулатецького СБК Надія Залата.
Сльози, що бриніли в очах людей перероджувалися на ненависть до ворогів. Стас Долгобородов був вмотивованим і мужнім воїном. А бути воїном означає жити вічно в людських серцях багатьох поколінь.
Учасники мітингу вшанували пам'ять героя хвилиною мовчання та піднесли йому квіти в скорботну хвилину мовчання. Учасники прощального мітингу стали на коліна, проводжаючи героя в останній шлях. Під звуки духового оркестру труна з тілом героя на плечах побратимів вирушила центральною вулицею села до місця останнього спочинку на Вищебулатецькому кладовищі.
Вічна слава герою!
Немає тих слів, які можуть заспокоїти маму Людмилу Григорівну, батька Станіслава Броніславовича, сестру Ліну, дружину Юлію, дочок Юліану та Соломію. Він прожив життя як достойний чоловік, патріот України.
