25 березня у Лубнах відбувся траурний мітинг пам'яті полеглого героя Олексія Івановича Гулака. Побратими під прапорами України та Збройних сил України на плечах несуть труну з тілом Героя.
Майдан Володимирський небагатолюдний, але німий у жалобі за воїном. Процесія зупиняється посеред площі. У колоні - рідні Олексія, представники влади, ЗСУ, ДФТГ №1, духовенство.
Ведуча Валентина Павличук говорить:
- Не чутно весняного співу птахів і гуси повертаються на Лубенщину з жалобними криками. Ще один воїн-захисник повертається додому на щиті. Нові сумні звістки пригинають плечі. 14 березня під час штурмових дій противника у н.п. Тоненьке Донецької області отримав численні мінно-вибухові поранення і 15 березня у обласній лікарні ім. Мечникова м. Дніпра помер наш земляк , старший бойовий медик І стрілецької роти, молодший сержант ГУЛАК ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ.
Олексій Іванович Гулак народився 25 січня 1978 року у місті Лубни. Закінчив Лубенську середню школу №3, з відзнакою Лубенський лісовий технікум, пізніше - Кременчуцький політехнічний інститут. Мав надзвичайно мирні професії, техніка лісового господарства та землевпорядника. Працював у державному підприємстві «Лубенський міськрайонний державний кадастр» Держкомзему України. Проте, мав неспокійну вдачу, бачив сенс життя у тому, щоб допомагати людям.
Тому у м. Києві служив у підрозділі ДСНС, рятував життя людей на пожежах. Олексій Іванович був людиною творчою, мав хист художника, вмів працювати з деревом і мав невеликий приватний бізнес у Лубнах. Ікони, створені ним, і зараз чекають свого автора у майстерні. Олексій був безвідмовною, дуже працьовитою й відповідальною людиною. Але, головне – він надзвичайно любив Україну, був справжнім патріотом. Олексій Іванович учасник АТО/ООС з самого початку війни.
Нагороджений пам’ятною медаллю «За оборону рідної держави». Не міг він стояти осторонь біди і сам пішов до військкомату вже в перші дні повномасштабної російської агресії. Його побратими вдячні йому за не одне врятоване життя. І сам він, отримавши поранення, відмовився від госпіталізації і вже через кілька днів знову був у строю. Надзвичайно хоробрий і відчайдушний рятував життя своїх бойових друзів. Себе , на жаль, не вберіг. Слова нашого глибокого співчуття й доземний уклін мамі Героя, його брату, рідним та друзям. Це велика втрата не лише для них, а й для всієї Лубенської громади, гірка сторінка у її новітній історії. Нехай спочиває з миром Герой-захисник! Вічна пам’ять і Царство Небесне!
Перед присутніми виступили міський голова Олександр Грицаєнко, начальник РВА Сергій Сіряченко, командир ДФТГ №1, заступник голови міжрайонного обєднання ветеранів АТО/ООС Віктор Сивуха, начальник відділу психологічно-морального забезпечення ТРЦК та СП Сергій Даценко.
Хвилиною мовчання лубенці вшановують память земляка. Підносяють йому квіти. Та стають на коліна, проводжаючи в останню дорогу.
Олександр МІЩЕНКО
Знімки автора
