Під звуки траурного маршу у виконанні духового оркестру Калайдинцівського БК на центральній площі села Калайдинці відбувалася траурна хода.
Односельці прощаються з 27-річним героєм Володимиром Литвином.
Ведуча траурного мітингу Валентина Павличук говорить:
-Не встигають гоїтися рани в серцях лубенців. Нові чорні звістки ятрять душу. Ще одне молоде світле життя обірвала війна. Життя, яке ще тільки мало продовжитися в дітях, віддане за нашу свободу. 10 березня 2022 року під час мінометного обстрілу в напрямку н.п. Тоненьке, Покровського району, Донецької області отримав смертельне поранення і загинув наш земляк, старший солдат ЛИТВИН ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ.
Звучить Гімн України. Тріпотять на весняному вітрі державні прапори з чорними стрічками. У шерензі воїни територіальної оборони, а по периметру площі численні односельці, жителі громади. всі вони прийшли попрощатися та провести в останню дорогу молодого героя, який поліг смертю хоробрих на сході держави у боротьбі з російськими окупантами.
Валентина Павличук нагадує біографію героя:
- Володимир Анатолійович народився 31.07.1995 року у с. Загребелля Чорнухинського району Полтавської області. Згодом разом з мамою переїхали до с. Калайдинці де й минули його дитячі роки. Навчався у Калайдинцівській загальноосвітній школі. Після закінчення 9-ти класів у 2010 році вступив до СПТУ № 53 с. Войниха, де опанував чудову мирну професію повара - кондитера. З самого дитинства любив готувати і випікати. Мріяв розвивати своє захоплення і закінчивши навчання став працювати у фірмі «КОГР» - випікав печиво і тістечка.
У 2018 році Володимир був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України. Згодом повернувся у рідне село Калайдинці. Працював на Лубенському хлібозаводі, випікав смачний і запашний хліб. Володю пам’ятають доброю, чуйною й щирою людиною. Завжди мав свою думку і тверду громадянську позицію. Був прямолінійний і справедливий, справжній патріот України. Він не міг залишатися осторонь біди, що прийшла російським чоботом на нашу землю. Вже 25 лютого 2022 року Володимир добровольцем пішов захищати рідну землю від ворожої навали. Вступив до батальйону територіальної оборони ЗСУ. Згодом підрозділ був передислокований на Бахмутський напрямок. Обірвалося молоде життя справжнього українця. Додалося біди, болю й сліз. Стискаються в горі серця батька, матері, молодших сестри й брата героя. Схиляємо голови, поділяємо їх біль і висловлюємо слова глибокого співчуття.
Лубенщина в жалобі. Герої не вмирають. Вони назавжди у нашій пам’яті та вдячних серцях. Молимося за них. Вічна пам’ять і Царство Небесне Литвину Володимиру Анатолійовичу!
Слово надають по черзі міському голові Олександру Грицпаєнку, голові РВА Сергію сіряченку, голові рпайонної ради Тетяні качаненко, начальнику відділу психологічної підтримки ТЦК та СП Даценку, старості Калайдинцівського стратату Борису Федорченку.
Хвилинолю мовчання присутні вшановують память героя. Підносять квіти. Воїни-захисники на плечах несуть тіло з полеглим героєм до місця його останнього спочинку на Калайдинцівському кладовищі.
