20 листопада засульчанці Агрипині Луківні Бибик виповнюється 100 років! Звичайно, у кож
ного відразу виникає питання, як така людина прожила своє життя, чи був у неї якийсь незвичний, особливий спосіб життя, чи може якась чудотворна дієта сприяла збереженню фізичних сил та ясності розуму на довгі роки, а може, було щось, невідоме для інших.
Відразу скажу, що нічого незвичного у Агрипини Луківни на її довгому, тернистому життєвому шляху не було. Навпаки, на долю цієї жінки припали два голодомори, окупація під час Другої світової війни, хворий чоловік, який повернувся з фронту інвалідом – втратив ногу, а одна рука у нього була бездіяльною – осколки поперебивали сухожилля. На її плечі лягли домашня робота, виховання чотирьох діток. Тяжка праця в колгоспі за трудодні, грошима не платили, справжній кріпосний стан. Здається, що звичайна людина не витримала б такий тягар, зламалася, але Агрипина Луківна, згадуючи своє тяжке життя, наголошує, що розраду знаходила в народних, українських піснях (вона мала чудовий голос) та вишиванні.
-Коли на душі стає нестерпно важко, - згадує ювілярка. - починаю співати, біль відступає, а на серці стає сонячно.
Вишиті нею рушники, накидки, інші вишиванки зберігаються і досі.
А ще (думаю, що це головна причина довголіття) у неї був лагідний, ніжний характер. Жінка ніколи не сварилась, за це її любили всі рідні, сусіди, знайомі.
Свекор і свекруха обожнювали свою невістку.
Тепер Агрипина Луківна проживає з сином Миколою Івановичем, який разом з дружиною доглядає свою неньку. Має багато онуків, правнуків.
В кінці нашого спілкування вона проспівала нам українську народну пісню «Канарейка» та побажала щастя і здоров’я, що і ми щиро бажаємо ювілярці.
Віктор МАРУЩЕНКО.
