26 січня на майдані Володимирському як ніколи багатолюдно. Тут відбулася церемонія прощання з полеглими воїнами, лубенцями Іваном Кальником, Ігорем Касьяном та Сергієм Победрою.

Всі троє загинули 21-22 січня на сході країни, захищаючи цілісність України та її суверенітет.

Ведуча заходу Валентина Павліченко нагадує присутнім біографії героїв.

 Ігор Миколайович Касьян народився 23 лютого 1968 року у Казахстані, ріс і навчався у місті Прилуки Чернігівської області. Здобув професію токаря. Строкову службу проходив у прикордонних військах. У 1989 році, після одруження, переїхав до міста Лубни. Ігоря Миколайовича знають багато лубенців. Працював токарем на заводах „Валтекс та „Лічмаш-прилад“; у відділі охорони Лубенської міліції. Пізніше - ріелтором в агентстві нерухомості „Фенікс“, потім відкрив власне агентство нерухомості „Ваш дім“ Привітний, позитивний, щирий. Надзвичайно любив свою сім’ю і Україну. Після повномасштабного вторгнення російських агресорів у нашу країну  пішов добровольцем її захищати. 21 січня 2023 року під час штурму позицій противника отримав мінно-вибухові поранення несумісні з життям. У глибокому горі мати, дружина, донька, онучка. 

Іван Вікторович Кальник Народився 9 березня 1980 року у селі Нижній Булатець Лубенського району. Закінчив Нижчебулатецьку школу І-ІІ ступенів. Вчився у Березоворудському технікумі та Лубенському професійно-технічному училищі. Пізніше закінчив Київський національний аграрний університет. Працював у фірмі "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" м. Українка. Ніколи не стояв осторонь справи захисту Батьківщини. Проходив строкову службу в армії, а відразу після повномасштабного вторгнення росії вже в березні 2022 був мобілізований та став до лав Збройних Сил України. Командир зенітно-ракетного відділення артилерійського взводу роти вогневої підтримки, старший сержант Іван Кальник 21 січня 2023 року під час штурму позиції противником отримав мінно-вибухове поранення несумісне з життям і загинув на полі бою. Залишилась без сина мати, одною вдовою стало більше на Україні, без батька зростатимуть сини.

Сергій Григорович Победра  народився 28 травня 1967 року у м.Лубни. Навчався в загальноосвітній школі №1. Після її закінчення навчався у технічному училищі № 2. З дитинства мріяв стати військовим, тому продовжив навчання у Полтавському вищому зенітно-ракетному командному училищі. Після навчання був направлений в Одеську десантну дивізію. Пізніше, в університеті ім. Т.Г.Шевченка, отримав і цивільну освіту. Повернувся в Лубни. Працював на заводах «Лічмаш-прилад», «Комунар», «Молокозавод». Сергій Григорович справжній патріот. Вже в 2014 році він повернувся до лав Збройних Сил України та брав участь у антитерористичній операції на сході країни. Потім залишився працювати у Лубенському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Отримав звання капітан. Проте, війна знову покликала його туди, де найгарячіше. 22 січня 2023 року у зоні бойових дій, під час штурму позицій ворога  командир мінометної батареї, капітан Сергій Победра поліг смертю хоробрих. Оплакують героя не лише рідні – дружина, син, донька, онук, сестра. У сумі й горі вся лубенська родина. 

Міський голова Олександр Грицаєнко, начальник Лубенської ОВА Сергій Сіряченко, начальник групи морально-психічного забезпечення Лубенського районного центру комплектування та соціальної підтримки Сергій Даценко висловили співчуття рідним та близьких полеглих героїв.

Учасники мітингу вшанували память лубенців хвилиною мовчання. До їх останнього місця спочинку лягли живі квіти.