23 листопада у Лубенській міській бібліотеці для дорослих ім. В.Леонтовича альманахом пам’яті «Горить свіча, як пам’ять, як сльоза», приуроченим Дню вшанування пам’яті жертв голодоморів,
згадували страшні події геноциду 1932-1933 років в Україні, вшановуючи пам’ять невинно убієнних українців.
Говорили про криваву політику сталінського режиму щодо українців як нації, коли примусовою колективізацією намагалися залякати, а голодом винищити працьовитих українців. Провели паралель з сьогоденням, коли збройною агресію нас також хочуть підкорити, але не вдасться.
Бібліотекарем Юлією Давиденко, ведучою заходу, було озвучено страшні та моторошні цифри геноциду: весною 1933 року від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000- щогодини, 25 тисяч щодня.
Краєзнавець з Калайдинець Петро Підтоптаний поділився з одинадцятикласниками Лубенської ЗШ №8, лубенцями, присутніми на заході, власними дослідженнями голодомору у Калайдинцівській сільській раді, зачитавши свідчення старожилів, де і моторошні моменти канібалізму, і криваві дії хлібних наглядачів, і покарання за 5 зірваних колосків.
Цікавим був виступ краєзнавця Сергія Швецова про Ларіона Сухомлина, голову колгоспу з с.Вовчик, що у голодні роки попри вказівку вищого керівництва роздав зерно селянам, врятувавши односельців від голодної смерті.
А ось письменниця Ганна Кревська Ганна Кревська , любителька старовинних фото, якій пощастило поспілкуватися з очевидцями подій голодомору, ділилася родинами переказами, розповідями старожилів, світлинами, що відзеркалені у її романі «Монастирські сливи», книзі «Прядиво роду». На завершення Ганна Кревська зачитала учасникам зустрічі власну поезію «Кутя», побажавши усім найціннішого - життя і пам’яті про події, які не маємо права забувати.
Інформація та фото Лубенська бібліотека для дорослих ім.В.Леонтовича
Приватні оголошення, оголошення рекламного характеру, привітання та інші матеріали надсилайте