Департамент культури і туризму долучився до урочистостей з нагоди відкриття пам'ятного знаку до 140-річчя від Дня народження Михайла Гаврилка у с. Рунівщина Новоселівської територіальної громади.
Народився на Козацьких хуторах поблизу Рунівщини (Полтавський повіт, Російська імперія, нині у складі села ГаврилкиПолтавського району). Навчався в Миргородськійхудожньо-промисловій школі ім. М. В. Гоголя в Опанаса Сластіона (1899—1904), Петербурзі — в Училищі технічного малювання (1904—1905), Краківській академії мистецтв (1907—1912). Удосконалював майстерність під час стажування в Парижі в Антуана Бурделя.
Поряд із творчістю займався активною політичною діяльністю як член РУП, пізніше — УСДРП, з 1914 р. — СВУ. Згодом працював серед українських військовополонених у Фрайштадтському та інших таборах. З початком I СВ у 1915 р. вступив до УСС, командир саперної чоти. 1916—1918 рр. — хорунжий. З 1918-го перебував у складі Сірої дивізії, на початку 1920-х років — отаман на Полтавщині. Згідно зі спогадами Юрія Липи, Гаврилко був язичником, перед боєм завше звертався до Перуна. Відзначався бурхливим, не завжди врівноваженим характером.
Головні твори: «Ганнуся» (1909 p.), «Сироти», «Козак і дівчина», «Каменяр» (1915 р.), «Воля» (1916 p.). Виконав барельєф-медальйон та бюст для Полтавського театру (1919 p.), пам'ятник Т. Г. Шевченку в Кіцмані (на території приміщення гімназії, 1914; зруйнований при зайнятті російськими солдатами) і Косові. 1909 року видав збірку «На румовищах».
Заарештований чекістами як керівник антибільшовицького повстання на Диканьщині, страчений у Полтаві восени 1920 p.
Приватні оголошення, оголошення рекламного характеру, привітання та інші матеріали надсилайте