ЖИВОПИС НА ЖИВОМУ ТІЛІ

Нанесення на тіло малюнків (татуювання) стає все більш популярним. Багато людей, особливо молодь прагнуть прикрасити себе різноманітними символами, квіточками, сердечками, зображеннями українською національною символікою.

Хоча до цього виду мистецтва може бути різне ставлення, але таке явище існує, і воно набуває все більшої популярності.

Щоб з’ясувати що і як, наш кореспондент зустрівся з майстром татуювання Людмилою Юдіною, яка має у Лубнах кабінет татуювання і задав їй кілька запитань.

- Як сталося, що ви освоїли мистецтво татуювання?

- Спочатку навчалася на майстра перманентного макіяжу. Приватним чином відвідувалася майстер-класи плюс інтернет, плюс практичний досвід і так викристалізувалось бажання допомагати людям втілювати в життя їх мрії мати на тілі певне зображення.

Втім корені моєї нинішньої професії майстра татуювання сягають дитинства. Колись дуже давно, мабуть років у шість, самостійно, без відома батьків пішла до художньої школи. Але там подивилися на мале дівча і сказали: «Іди, дівчинко, додому». Але це не відбило бажання малювати. Малювала в основному коней. Можливо тому, що вони для мене завжди були польотом за мрією. А далі все як у багатьох – закінчила технікум бухгалтерського обліку, згодом Аграрну академію у Полтаві. Багато років працювала бухгалтером. Та весь час відчувала, що займаюся не тим. Було нудно від цифр. Точні науки не моє. Але життя так життя склалося.

Прагнення до творчості проявилося у дорослому віці. Все, що малювала для себе, не показуючи людям років до 35, з появою соціальних мереж вихлюпнулося назовні. Почала викладати малюнки і побачила, що є люди, яким не байдуже моє мистецтво, а те, що малюю, - подобається. Навіть зробила кілька робіт на замовлення. Графіка.

А далі, як завжди, трапився випадок: якось з подружкою пішли до гадалки. Вона точно розповіла мені про роботу, життя, а потім сказала: «Ти працюєш в бухгалтерії. Це взагалі не твоє. Ти красиво малюєш. Тобі треба вчитися. Перманентний макіяж – це прибуткова справа». Так з’явився напрямок пошуку. Я подивилася що це таке в Інтернеті і подумала: «Так, я певно хочу цим займатися, мені подобається». І поїхала в Київ на майстер-класи по перманентному макіяжу. Тож наштовхнула на зміну професії мене абсолютно незнайома людина. А відтак змінилося життя.

Причому, якщо раніше не сприймала татуювання, як таке. Навіть синові забороняла його зробити в 16 років, то пізніше зрозуміла, що це мистецтво. І якщо б 10 років тому хтось сказав, що буду цим займатися, не повірила б. Ось так буває...

- Яке татуювання для вас було найбільш пам’ятним, екстравагантним?

- Були два клієнти, які робили пентакли Соломона (гексаграми). Це люди, які розбираються в цьому, бачать сакральний зміст. Сама робота не надто складна. Складність полягала в правильній передачі кожного знака, щоб власна фантазія не відволікла від точного повторення ліній і знаків. У будь-якому разі це цікаві особистості, які добре знають історію, володіють темою.

Багато молоді б’є татуювання один одному, набивають різноманітну нечисть, але час іде пріоритети змінюються. А потім звертаються до фахівця – переробіть.

Я, наприклад, проти татуювання на обличчі, на шиї, на кистях рук. Дотримуюсь правила білого комірця. Адже людина можливо завтра знайде роботу в престижній компанії, а татуювання на обличчі, шиї може цьому перешкодити. Тому на видимих частинах тіла бажано не робити жодних малюнків. Втім молодь в переважній більшості не думає про це. Вони не усвідомлюють, що татуювання – це, повторюся, на все життя. Тому я часто кажу дівчаткам – життя може змінюватися і навіть завтра ваше: я заміж вийду – іноді не аргумент. Бо плани одні, а реальність інша.

Тоді і з’являються люди, які приходять з метою переробити татуювання, забити якийсь елемент. Є люди зі старими неякісними армійськими татуюваннями, або недоробленими до кінця, які неправильно зроблені, вицвіли. Старі помилки, так скажемо. Доводиться допомагати, змінювати по можливості малюнок.

Повна розповідь про те, що спонукає людей робити татуювання та що цікавого в роботі татуювальниці читайте в газеті "Лубенщина" № 22 від 3.06.2022 року.

 Придбати газету можна за адресою:  м. Лубни, проспект Володимирський, 43 (вхід з двору), 2-й поверх. Можлива пересилка Укрпоштою (довідки за телефоном 050-261-96-96).