Історичний фронт: російська мова в Україні - результат імперської політики росії

Історичний фронт: російська мова в Україні - результат імперської політики росії

«Ні в кого в Україні та світі немає сумнівів в тому, що ми зараз переживаємо часи, про які наші нащадки читатимуть в історичних книгах. Так, ми справді опинилися у вирі історії», - стверджує науковець-історик, кандидат історичних наук, публіцист, голова Інституту нацпам’яті у 2014-2019 рр. Володимир Вятрович.

Запрошуємо переглянути і поширити його відеоблог

 

Російськомовна Україна необхідна ворогу і смертельно небезпечна для українців. Те, що в Україні частина людей розмовляють російською мовою, Росія намагається використати як «доказ», що ми з росіянами — «один народ», а українська держава — штучна. Але насправді цей факт має протилежне значення.

Поширення російської мови в Україні — результат імперської політики Росії. Імперська влада системно і послідовно витісняла українську мову з ужитку, починаючи з 18 століття. За допомогою політики русифікації намагались сформувати «общерускій» (а пізніше — «совєтскій») народ. Якби їм це вдалось, якби імперія таки змогла знищити нашу мову, України б уже не було як незалежного суб’єкта.

Але українська мова стала мовою літератури, увійшла до громадсько-політичного життя, утримувала позиції як розмовна. Саме це дозволило українцям у 19 — на початку 20 століття усвідомити себе єдиним народом. І це усвідомлення зробило можливим створення української держави. Так само було у поляків, фінів, литовців, грузинів… Більшість сучасних європейських держав і всі без винятку держави Східної Європи створені перш за все на грунті спільної мови.

Кілька винятків, на які любить посилатися російська пропаганда — лише підкреслюють правило. Русифікація України перетворила б її не на Швейцарію, а на Білорусь. А потім на частину Росії. Бо імперія не допускає співіснування двох мов — вона хоче придушити українську. Імперія хоче повністю замінити її російською мовою, а відтак — їхніми сенсами.

Ми зараз бачимо, як російські бомби нищать наші міста і села, зрівнюють їх із землею за відмову скоритись. Те саме Росія століттями чинила з нашою мовою. Знищувала, щоб каменя на камені не лишилось. Ще 100 років тому Таганрог чи Білгород з околицями були частиною українського Приазов’я чи Слобожанщини. Але тотальна русифікація перетворила нащадків тамтешніх українців на частину російського народу, який вторгся у наші домівки.

І після падіння СССР Росія не припиняла русифікації незалежної України. Через російськомовні медіа, фільми, музику, через перешкоди у відкритті українських шкіл, через русифікаторський закон Ківалова-Колесніченка.

Улюблена маніпуляція тих, хто просуває російські наративи — про російськомовних бійців, які захищають Україну. Мовляв, боротьба проти русифікації принижує їх.

Це абсурдна постановка питання. Україна вільна держава, і ніхто в нас не обмежує мову приватного спілкування. Але мова публічна, мова як складова української держави, культури є українською для всіх, хто воює за Україну. Так є зараз, і так було з 2014 року, коли воїни всіх національностей, якою б мовою вони не розмовляли, встали в обороні України від «руского міра».

Русифікація цілиться у самі основи нашої держави. Закон про мову базується на простому принципі: повна свобода вибору мови приватного спілкування і максимальний захист української мови в усіх публічних сферах. Такий підхід підтримує абсолютна більшість українців. В тому числі — ті, хто в побуті розмовляє російською. Зміцнення позицій української мови по всій країні стало одним із чинників, які зробили наш народ згуртованим. Саме з цим згуртованим народом зіткнулися російські загарбники. Саме цю єдність вони хотіли б зруйнувати. Не випадково однією з ключових вимог їхнього ультиматуму є «защіта русского язика». Що насправді означає — знищення української мови, а відтак — української нації.

Тому жодних компромісів у цьому питанні не буде. Бо мова — наша зброя у війні за українську незалежність. Ми відженемо російську армію за межі України і триматимемо кордони, в тому числі мовні.

Щоб русскій мір не мав тут більше жодного шансу.

Полтавський офіс УІНП за матеріалами ЮТУБ-каналу «У вирі історії»

Календар свят

Червень, 2024
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1
Міжнародний день захисту дітей.
2
3456
День журналіста.
789
Міжнародний день друзів.
10111213
Вознесіння Господнє.
14
Всесвітній день донора.
1516
1718
День батька.
192021
День літнього сонцестояння.
2223
Трійця, Зелені свята (православні).
24
Іменини Івана.
25262728
День Конституції України.
29
Іменини Петра і Павла.
30

Онлайн-передплата

Лубенщина онлайн-передплата

Реклама

Замовити рекламу

Як стати журналістом

Привітання в газеті

Видавництво Лубни

Погода

Погода

Курс валют

Контакти

  • Адреса редакції: 37500, м. Лубни, проспект Володимирський, 43 (вхід з двору), 2-й поверх.
  • Телефон: +38(05361)61651
  • Телефон: +38(05361)74556
  • E-Mail: Lubenschina@ukr.net

Телефони

  • Директор підприємства (редактор) (05361) 7-45-56
  • Головний бухгалтер (менеджер з реклами) (05361) 6-16-51

Інформація

  • - Директор підприємства (редактор): Олександр Міщенко
  • - Індекси 61247. 61501. 61502

Угода

  • - За точність викладених фактів відповідальність несе автор
  • - За зміст та достовірність інформації у рекламі відповідальність несе рекламодавець
  • - Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій
  • - Редакція залишає за собою право скорочувати матеріали
  • - При використанні, або копіюванні матеріалів з сайту, посилання на сайт газети "Лубенщина" - обов'язкове!