«Ні в кого в Україні та світі немає сумнівів в тому, що ми зараз переживаємо часи, про які наші нащадки читатимуть в історичних книгах. Так, ми справді опинилися у вирі історії», - стверджує науковець-історик, кандидат історичних наук, публіцист, голова Інституту нацпам’яті у 2014-2019 рр. Володимир В’ятрович.
Запрошуємо переглянути і поширити його відеоблог
Російськомовна Україна необхідна ворогу і смертельно небезпечна для українців. Те, що в Україні частина людей розмовляють російською мовою, Росія намагається використати як «доказ», що ми з росіянами — «один народ», а українська держава — штучна. Але насправді цей факт має протилежне значення.
Поширення російської мови в Україні — результат імперської політики Росії. Імперська влада системно і послідовно витісняла українську мову з ужитку, починаючи з 18 століття. За допомогою політики русифікації намагались сформувати «общерускій» (а пізніше — «совєтскій») народ. Якби їм це вдалось, якби імперія таки змогла знищити нашу мову, України б уже не було як незалежного суб’єкта.
Але українська мова стала мовою літератури, увійшла до громадсько-політичного життя, утримувала позиції як розмовна. Саме це дозволило українцям у 19 — на початку 20 століття усвідомити себе єдиним народом. І це усвідомлення зробило можливим створення української держави. Так само було у поляків, фінів, литовців, грузинів… Більшість сучасних європейських держав і всі без винятку держави Східної Європи створені перш за все на грунті спільної мови.
Кілька винятків, на які любить посилатися російська пропаганда — лише підкреслюють правило. Русифікація України перетворила б її не на Швейцарію, а на Білорусь. А потім на частину Росії. Бо імперія не допускає співіснування двох мов — вона хоче придушити українську. Імперія хоче повністю замінити її російською мовою, а відтак — їхніми сенсами.
Ми зараз бачимо, як російські бомби нищать наші міста і села, зрівнюють їх із землею за відмову скоритись. Те саме Росія століттями чинила з нашою мовою. Знищувала, щоб каменя на камені не лишилось. Ще 100 років тому Таганрог чи Білгород з околицями були частиною українського Приазов’я чи Слобожанщини. Але тотальна русифікація перетворила нащадків тамтешніх українців на частину російського народу, який вторгся у наші домівки.
І після падіння СССР Росія не припиняла русифікації незалежної України. Через російськомовні медіа, фільми, музику, через перешкоди у відкритті українських шкіл, через русифікаторський закон Ківалова-Колесніченка.
Улюблена маніпуляція тих, хто просуває російські наративи — про російськомовних бійців, які захищають Україну. Мовляв, боротьба проти русифікації принижує їх.
Це абсурдна постановка питання. Україна вільна держава, і ніхто в нас не обмежує мову приватного спілкування. Але мова публічна, мова як складова української держави, культури є українською для всіх, хто воює за Україну. Так є зараз, і так було з 2014 року, коли воїни всіх національностей, якою б мовою вони не розмовляли, встали в обороні України від «руского міра».
Русифікація цілиться у самі основи нашої держави. Закон про мову базується на простому принципі: повна свобода вибору мови приватного спілкування і максимальний захист української мови в усіх публічних сферах. Такий підхід підтримує абсолютна більшість українців. В тому числі — ті, хто в побуті розмовляє російською. Зміцнення позицій української мови по всій країні стало одним із чинників, які зробили наш народ згуртованим. Саме з цим згуртованим народом зіткнулися російські загарбники. Саме цю єдність вони хотіли б зруйнувати. Не випадково однією з ключових вимог їхнього ультиматуму є «защіта русского язика». Що насправді означає — знищення української мови, а відтак — української нації.
Тому жодних компромісів у цьому питанні не буде. Бо мова — наша зброя у війні за українську незалежність. Ми відженемо російську армію за межі України і триматимемо кордони, в тому числі мовні.
Щоб русскій мір не мав тут більше жодного шансу.
Полтавський офіс УІНП за матеріалами ЮТУБ-каналу «У вирі історії»
