А гуси на втомлених крилах веснуНесуть і не знають: летять у війну,
Де дим від пожарів, де тіл, наче гною,
І де маріупольська тиша труною.
А гуси крильми розганяють той чад,
Бо їм вже немає дороги назад:
Їм треба гніздитись, виводить дітей...
Росіє, а може, вже досить смертей?
Нам гуси на крилах весну принесли,
І наші сини не для воєн зросли,
Та й вашим, либонь, не потрібна війна -
По світу іде переможна весна!
Закриють нам небо від бомб гусенята,
І скоро вже діти зустрінуться з татом -
Солдатом з далеких воєнних доріг,
Який у бою Україну зберіг.
Лариса Галич
