Вже стало доброю традицією у День археолога, 15 серпня, відвідувати Гінцівську пізньопалеолітичну стоянку. Це свято тут не відзначають по-народному, з розмахом, скоріше навпаки – скромно приймають гостей, проводять екскурсії, розповідають про нові пошуки і здобутки в галузі.
Цьогоріч також з Лубен до маленького села Гінці навідувались не лише посадові особи і керівники, а й просто зацікавлені громадяни, які приїздили своїми авто, аби на власні очі побачити справжні археологічні розкопки. ГО «PRєDKI» теж не стала виключенням. Всіх екскурсантів, які долучились в цей день до поїздки, зустрічали археологи і науковці – невтомні дослідники і знавці ремесла. В їх числі кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАНУ та незмінний керівник Гінцівської археологічної експедиції з 1993 року (безперервно) Людмила Яковлева та її незмінний помічник і партнер, професор Сорбонського університету Франсуа Джінджан. Нещодавно Громадське товариство «Гінцівська спадщина» спіткала тяжка втрата: за межу вічності пішов її головний натхненник, ентузіаст і безпосередній учасник – Валерій Цибрик.
- Ми не тільки копаємо, а й зберігаємо стоянку, як пам’ятку національного значення і світового надбання, - розповідає пані Людмила. – Безумовно, є необхідність створити відповідний музей, але в цьому держава нам повинна піти назустріч. Так ми разом зможемо досягти найголовнішої мети – зберегти стоянку в непорушному стані та донести її історію не лише до сучасників, а й до майбутніх поколінь.
Унікальність артефактів Гінцівської стоянки та її дослідження неодноразово підтверджена. Одним із таких доказів є медаль, яку вручили Людмилі Яковлевій та її команді під час конгресу в Парижі, в номінації «Найкращі розкопки світу за останні 25 років». Серед багатьох претендентів відібрано було лише п’ять. Саме до цього числа і увійшли археологічні розкопки в с. Гінці.
Під час екскурсії керівник Гінцівської експедиції презентувала відвідувачам картини Максима Миленка із зображенням родини мамонтів та дитячу книжку «Первісні пригоди Уди та мамонтеня Мо». Опісля історичної довідки, всі бажаючі могли задати запитання. Відтак спілкування перейшло у форму неформального діалогу.
Подякувавши за теплий прийом та взявши собі на згадку автографи науковців, учасники екскурсійної групи вирушили в не менш цікаву мандрівку – до річки Удай. Там на всіх чекала невимушена програма, в рамках якої були поетичні читання від лубенських літераторів Олександра Печори та Бориса Кононенка, і мелодійний супровід дозвілля від Світлани Пазич. Тож день пройшов корисно і залишив після себе масу вражень!
Юлія АНТОНЕЦЬ.
Знімки автора.
Приватні оголошення, оголошення рекламного характеру, привітання та інші матеріали надсилайте