Вважається, що на Водохрещу вода стає цілющою, а сни – віщими

Святкувати його християни почали ще з апостольських часів. Свято Богоявлення Господнього вважалося збірним, бо стосувалося кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність.

У давнину на Водохреще відбувалося урочисте хре­щення оглашенних, яке називали також світлом або просвіченням, а оглашенні звалися просвічені.

На відміну від багатьох інших свят, що поєднали традиції народні й церковні, це суто християнське свято, воно прийшло до нас із запровадженням християнства.

Коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан.

Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух. Звідси й пішла традиція хрещення у воді.

Усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води.

За давньою традицією, за тиждень до Водохреща чоловіки вирубують із річкового льоду хрест великого розміру, обливають червоною фарбою або й просто буряковим квасом.

Так само з льоду вирубують престол побіч хреста. Завершують святкову композицію соснові або ялинові гілки у вигляді арки — це «царські врата».

На березі річки відбувається ще одне нетривале святкове богослужіння, потім священник занурює в річкову воду (в ополонку, йордань) хрест під спів хору.

Ось тепер вода вважається освяченою, і люди набирають з ополонки у принесений із собою посуд свячену воду.

Закріпилася традиція й пірнання в ополонку. 

За народними віруваннями, коли священник опускає хрест у ополонку, з річки вистрибує нечиста сила. Вода стає освяченою і, пірнувши в неї, людина нібито змиває з себе гріхи.

Джерело: ТРК "Рудана"