У вересні 2020 року лубенці відзначають 77-му річницю визволення свого краю від німецьких загарбників і 1032 роки заснування міста.
Як відбувалося визволення нашого міста від загарбників у матеріалі голови ради ветеранів Лубен Олексія Пивовара.
-За два роки «господарювання» в Лубнах і районі фашисти розстріляли близько 13 тисяч 500 осіб. Про це ми дізнаємося із протоколу засідання обласної комісії по обліку збитків, нанесених в Полтавській області від 29 травня 1944 року. Зруйновані заводи і фабрики, вивезена молодь на примусові роботи до Німеччини. Тому стає зрозумілим, чому день звільнення був таким довгоочіукуваним для всіх, хто вистояв фашистську окупацію.
Лубенщину звільняли воїни 337-ї стрілецької дивізії. 16 вересня дивізія під командуванням генерал-майора Григорія Йосиповича Ляскіна перейшла в підпорядкування 40-ї армії і стала діяти в складі 47-го стрілецького корпусу, яким командував генерал-майор Меркулов.
Відповідно до бойового розпорядження №168 штабу 47-го корпусу дивізія двома полками – 1127-м та 1131-м фланговими ударами повинна була оволодіти селами Кононівка і Засулля. На другий день полки під командуванням підполковника Устинова зайняли Городище, а полк під командуванням майора Гаркуші - Тишки, Ждани і Козубівку. Гітлерівці почали швидко відступати. Але досить довго намагалися утримати висоту 152,6 в районі села Хитці.
У ці дні погода не допомагала нашим бійцям, бо ішли дощі. Командир 47-го стрілецького корпусу генерал-майор Меркулов віддав наказ: 337-й стрілецькій дивізії разом з другим танковим корпусом на кінець дня 18 вересня звільнити місто Лубни. Ранком 18 вересня 1129-й полк форсував невеличку вузьку перешкоду – річку Удай, захопив висоту 152,6, продовживши переслідування відступаючих фашистів на село Вільшанку.
1131-й полк також форсував річку Удай в районі Городища і вибив фашистських автоматників з висоти 152,6. Було звільнено село Хитці. Полк продовжив наступ на північну частину Лубен.1127-й полк, що знаходився в резерві командира дивізії, звільнив село Сенчу і Корсунівку (нині села Лохвицького району) і форсованим маршем через Ждани виступив на Тишки за 1129-м полком.
О 16 год. 30 хв. частини дивізії з боями підійшли до Лубен. О 18 год. 18 вересня 1129-й стрілецький полк був посаджений десантом на танки другого танкового корпусу і штурмом увірвався в місто. Першими у місто ввійшли танкісти 43-го гвардійського танкового полку. Це бойові машини під командуванням Богданка, Леонова і Ганноцького. Розпочалися вуличні бої. 1131-й полк під командуванням полковника Устинова увірвався в північно-західну частину міста і зав'язав бій з німецькими автоматниками. А 1127-й полк підполковника Литвинова за 1129-м полком почав просуватися до центру міста. Бій тривав усю ніч і закінчився близько 3 год. 19 вересня. До цього часу все місто було звільнене від німецьких загарбників. Фашисти відійшли и західному і південно-західному напрямках.
Штаб дивізії на чолі з начальником штабу Костянтином Івановичем Роговим розмістився в одноповерховому будинку в східній частині міста. 1131-й стрілецький полк зайняв оборону північніше села Вищий Булатець, 1127-й полк – на південно-західній околиці міста, а 1129-й полк – у південно-східній
У цей день дивізійна газета писала: «В боях за місто Лубни відзначився батальйон майора Стритилова. Він перший увірвався в місто і зав'язав вуличні бої. У центрі міста командир першої роти старший лейтенант Костюнов побачив ворожу автомашину. Із кабіни вискочив німецький офіцер. Перший постріл радянського офіцера вирішив долю німця. Захопивши автомашину, бійці роти Костюнова продовжували звільняти місто від загарбників».
На честь перемоги наших військ і в зв'язку з визволенням міста Лубен наказом Верховного Головнокомандуючого 19 вересня 1943 року 337- й стрілецькій дивізії було присвоєно найменування «Лубенської». Це повідомлення з радістю сприйняли у підрозділах дивізії. Були проведені мітинги, під час яких воїни дали клятву й надалі вміло бити ворога до повного його знищення. Другий танковий корпус також був відзначений. Він став гвардійським.
19 вересня 1943 року 337-й Лубенській стрілецькій дивізії розпорядженням штабу 40-ї армії було наказано продовжити наступ у західному напрямку і вийти на рубіж сіл Загребелля та Савинці. З Лубен дивізія виступила о 14 год. 30 хв.
Після закінчення війни воїни дивізії були бажаними гостями нашого міста. Вони брали участь у святкуванні Дня міста, Дня Перемоги, виступали перед трудовими колективами і школярами. Вдячні лубенці до 30-річчя звільнення міста від загарбників встановили пам'ятний знак. На ньому читаємо: «Воїнам Червонопрапорної Лубенської стрілецької дивізії орденів Суворова і Богдана Хмельницького, які визволяли Лубни від німецько-фашистських загарбників 18 вересня 1943 року»
У вересні 1983 року, до 40-річчя визволення міста Лубен від німецьких загарбників на будинку лубенської швидкої допомоги було відкрито меморіальну дошку, присвячену командиру дивізії генерал-майору Г.Й.Ляскіну. В честь нього названо вулицю. Також він є почесним громадянином міста.
Приватні оголошення, оголошення рекламного характеру, привітання та інші матеріали надсилайте