Нарешті, дочекалися - міст остаточно закрито на ремонтні роботи! Багато мешканців міста та району навіть відмовлялися вірити, оскільки після офіційної заяви про початок реалізації проекту він то відкривався, то закривався. До того ж, майже до останнього малопомітним був і сам процес діяльності.
Проте «лотерейний білет», що дістався Лубнам (далеко не всім мостам так щастить) потяг за собою не менш прикрі наслідки. Їх можна було передбачити, але рік чи два тому про це, звісно, ніхто не думав. Вирішили діяти по факту. Останні приховати вкрай важко. Конструкція мосту за рік, а за прогнозами може й раніше, відновиться. Це якщо виключити якісь непередбачувані обставини...
Хвиля людського обурення почала наростати незадовго до того, як на мосту з'явилась перша спецтехніка. Тоді багато хто чи не вперше серйозно задумався про схеми руху. Керівники міста та району в авральному режимі почали обмірковувати, куди пустити транспортний потік. А головне, як зробити це так, щоб і графік перевезень не змінився, і по кишені сильно не вдарило. А як бути не з громадським транспортом? Та як бачимо, сутичок не уникнути. І це лише початок… Офіційною була версія про об’їзд через Мгарське перехрестя. І на словах з цим всі погоджувалися, проте в дійсності виявилось, що «воєнка» не здатна прийняти на себе весь потік. Більше того - у місто Лубни можна потрапити сімома (!) шляхами, але жоден з них не в проїзному стані. Два з них зараз недіючі - власне сам міст (його можна перетнути хіба пішки) і дорога, що веде на Кононівку, де відбулися природні руйнування. Зберегти баланс між ціною і дотриманням графіку перевезень здається справою малоймовірною. Реакцію населення передбачити не складно, невдоволення має реальне підґрунтя, але й перевізники між собою остаточно не визначились, хто і яким маршрутом повинен їздити.
І хоча керівні структури запевняють, що питання тримають на контролі, проте з усього можна зробити висновки, що контроль цей наразі дуже сумнівний. Ймовірно, це триватиме до тих пір, доки системи руху громадського і не громадського транспорту не будуть в достатній мірі відпрацьовані. Віриться, коли процес потрапляння в місто і навпаки зведеться до автоматизму, сутичок вдасться уникнути, а пересічні громадяни, які щоденно користуються громадським транспортом не будуть свідками та учасниками конфліктних ситуацій між перевізниками.
