Здавалося б, тільки вчора весна не могла побороти зиму, аж ось все буяє зеленим цвітом. Місто розцвіло, причепурилося, залатало купу дір на дорозі і почало жити звичайним міським життям. Особливо ввечері. Та ще й коли вихідним сприяє така гарна погода. П’янкий аромат різноцвіття аж манить пройтися по чистих вулицях нашого історичного міста. Велике пожвавлення молоді гамірно скупчується біля супермаркетів та кафешок, дитячі майданчики переповнені від малечі та їх батьків, всі лавочки міста тріщать від лубенців, уважно слухаючи все, що відбулося чи відбудеться…
Аж ось він – фонтан. Кожен хто проходить, чи проїжджає, мимоволі повертає голову, зупиняється, милується, вслухаючись в шум такого до болі рідного з дитинства фонтану. Хоч і не світло-музичний, як є в інших, але наш. Він гарно прикрашає прекрасний центральний парк, біля нього завжди юрмляться діти, яким так хочеться, щоб хоч одна крапелька впала на них. Тоді в їхніх очах стільки радості, що, здається, вони торкнулися самого неба. Що там скажеш - вода, джерело енергії та ще й коли вона, мов жива – шумить, бавить, заспокоює.
Здавалося б, все в гармонії. Аж ось серед відпочивальників працівники КП «Лубни-водоканалу», які о 21.00 щось ловлять, присвічуючи ліхтарями, і аж ніяк не рибу. З їхніх слів, вони змушені постійно виловлювати садком різноманітне сміття: дрючки, пляшки, серветки, все, що є у відпочивальників під руками. Дуже сумно. Адже від цього фонтан забивається, перестає працювати.
Дорогі лубенці та гості нашого гарного міста, давайте будемо охайнішими, вчитимемо наших дітей порядку! Усі люди хотіли б жити в чистій країні, але мало хто з них замислюється, що причина, яка робить цю країну брудною – в них самих. Адже краще не кидати щось у фонтан, щоб зробити смітник, а отримати насолоду від краси, краплі води, сміху.
Анна Лохматова.
Знімки автора.
Приватні оголошення, оголошення рекламного характеру, привітання та інші матеріали надсилайте