Коли історія говорить жіночим голосом. Історія любить великі імена. Історія любить чоловіків, які воювали, писали книги, змінювали час.
Але сьогодні у Живому музеї ми спробували зробити інше. Ми спробували прислухатися до тих, чий голос зазвичай залишається тихим.
Так народилася наша зустріч «За великим чоловіком стоїть історія жінки».
Чотири історії. Чотири долі.
Чотири жінки, без яких ці чоловіки були б зовсім іншими.
Ми згадували Гризельду — дружину могутнього князя Яреми Вишневецького.
Жінку, яка жила в часи буремної історії, поруч із людиною сили і влади, і водночас залишалася його опорою.
Ми говорили про Ольгу — дружину письменника Шолома-Алейхема, чий гумор знає весь світ.
Та мало хто знає, скільки тривог, втрат і переїздів стояло за цим сміхом.
І поруч із усім цим — жінка, яка вірила.
Ми відкривали для себе Марію — дружину Гната Стелецького. Жінку, яка була поряд із людиною, що жила наукою і пошуком.
І, звісно, згадували Ганну — дружину письменника Володимира Малика. Ту, яка берегла його тишу, його роботу, його світ.
Музи.Перші слухачки.Перші критики.Ті, що надихали.Ті, що тримали тил.Ті, що ростили дітей і брали на себе побут, поки чоловіки творили свою справу.
І часто — ті, що залишалися в тіні. Про них збереглося так мало відомостей.Бо вони не прагнули популярності. Вони просто жили поруч із тими, кого пам’ятає історія. Але нам захотілося їх згадати. Повернути їхні імена. Дати їм голос.
І, здається, нам це вдалося.
Особливу атмосферу нашій зустрічі подарував поет Олександр Козинець.
Його вірші про любов і жінку так точно лягали в ці історії, ніби були написані саме для них.
У словах, у поглядах, у паузах — було море емоцій.
І знаєте, що особливо цінно? Коли в одному просторі збираються однодумці. Коли люди дивляться на світ по-різному, але бачать головне — однаково.
Окрема подяка нашим прекрасним учасницям за створення *Дерева жіночності*. Воно вийшло живим, теплим і дуже символічним. Наче нагадування про те, що жіноча сила — це коріння, яке тримає цілий світ.
Я безмежно вдячна кожному і кожній, хто прийшов, слухав, відчував, творив разом із нами цю зустріч. Саме ви надихаєте нас працювати далі. Створювати нові зустрічі.
Відкривати нові історії.
І ми вже чекаємо вас на наступних заходах Живого музею.
Любов ПЕРЕБИЙНІС
