Це вибух найсвітліших моїх емоцій, що розквітають барвами в серці.
У мистецтві вона з’являється як символ розкоші, ніжності й сили водночас. Її пелюстки, схожі на шовкові хмари. Вони століттями надихали художників і майстрів декоративно-ужиткового мистецтва на створення витончених образів, у яких поєднуються природа і людська душа.
Ще в культурі Стародавнього Сходу, і в живописі зокрема, півонія вважалася «королевою квітів» та надихала на творчість. У традиціях Китаю вона символізувала багатство, честь і щастя. На шовкових сувоях митців її зображували в бутонах і повному розкритті, вона ніби промовляє: «Насолоджуйся і живи сміливо, а цвіти - щедро».
Згодом її чарівний образ «перекочував» у фарфор, лаковані скриньки, вишиті шати, прикрашаючи побут і перетворюючи його на мистецтво.
У європейському живописі півонія також знайшла своє місце - у натюрмортах, де світло ковзає пелюстками, підкреслюючи їхню глибину. В роботах майстрів, зокрема П'єра-Огюста Ренуара, квіти набували живого подиху, ставали частиною емоційного пейзажу. Півонія в таких полотнах — це мить літа, спіймана в різнобарвному кольорі.
Дивовижними кольорами розквітають півонії на полотнах Катерини Білокур, Марії Приймаченко, Світлани Качуровськоі, Олени Носковоі та інших .
У декоративно-ужитковому мистецтві ця квітка особливо промовиста. В українській традиції вона розквітає на полотні вишивки, у петриківському розписі, на керамічних тарелях і дерев’яних скринях… Її стилізують, узагальнюють, але не позбавляють душі. Вона стає символом жіночої краси, родинного тепла, продовження роду. У розписах майстрів Петриківки півонія палає яскравими барвами, являючись оберегом для дому.
Чим же надихає півонія? Мабуть, своєю здатністю поєднувати крихкість і силу. Її стебло тримає вагу розкішної корони, ніби нагадуючи: справжня краса потребує внутрішньої опори. Вона вчить розкриватися повно, не боятися бути яскравою й помітною. Надихає на створення картин, орнаментів, тканин, прикрас, у яких живе відчуття літнього тепла і пишності природи.
Півонія в мистецтві - це завжди більше, ніж ботанічний образ. Це метафора розквіту душі. Вона мовчки говорить про радість життя, про гармонію з природою, про красу, яка народжується в простоті й розквітає в любові. І, можливо, саме тому митці знову і знову повертаються до цієї квітки, щоб розповісти історію перемоги світла над пітьмою.
Тетяна Алєксєєва
Фото із власного архіву
Приватні оголошення, оголошення рекламного характеру, привітання та інші матеріали надсилайте