1 листопада у Лубенському краєзнавчому музеї ім.Гната Стеллецького у форматі «живого музею» відбулася чергова зустріч. І присвячена вона була українській порцеляні та фаянсу, як частині культурної історії українського суспільства. Назва «Крихкі спогади» якнайкраще віддзеркалювала те багатство і водночас крихкість та вразливість, які є характерними для цього виду мистецтва.
Виникло воно в древньому Китаї і поступово в ХУІІ столітті дісталося спочатку Англії, а потім інших Європейських країн. В тому числі і теренів України, де один за одним виникали в кінці ХУІІІІ століття спочатку фаянсові, а потім порцелянові виробництва.
Світлана Пазич розповіла історію виникнення фаянсового виробництва в України з її початків до сучасності. Вона не є колекціонером, але представила свою збірку порцеляни та фаянсу, яку почала збирати, коли від прадідусів-прабабусь отримала неоціненний спадок – на запиленому горищі речі з фаянсу. Згодом це викликало у неї інтерес до української порцеляни.
Це в основному порцелянові сервізи, посуд різних часів, починаючи з початку ХІХ століття. Він був у повсякденному вжитку, та від цього не втратив своєї цінності. Це різного роду суниці, тарілки, блюда, цукорниці, молочниці, ємності для гірчиці і оселедців, тарелі для фруктів, різні статуетки з народного побуту та зображення тварин, характерні для чарів радянського соцреалізму. 50-80 роки минулого століття – був час розквіту порцелянового виробництва в Україні. В наш час, на жаль, воно повністю припинене. Зникли технології, майстри. Місце на ринку посуду заполонив китайський ширвжиток.
Зараз, на жаль, ці речі втратили начебто свою цінність, втратили своє значення. Оскільки світ дуже мінливий багато що стало предметами . Але є люди, які зберігають цю пам'ять. Саме вони поділилися порцеляновими історіями зі свого минулого, принесли на зустріч сімейні реліквії.
Саме для цього існує музей, щоб зберігати важливі історичні речі, а ще для того, щоб зберігати пам'ять. Пам'ять про людей, пам'ять про події. Ця пам'ять була через крихкі спогади так назвали зустріч. через спогади через порцеляну, фаянс які зберігалися в кожній родині, які передавалися інколи від бабусі до доньки, до онучки, які навіть були посагом.
Оскільки тема історична і водночас дуже тепла, вона не залишила байдужих серед учасників. Когось змусила зазирнути у найдальші куточки сховків у помешканні, стала приводом, щоб дістати сімейні речі, сімейні фото і показати їх сучасникам.
Олександр МІЩЕНКО
Знімки автора
